Неспокійний Кавказ: про що говорить дагестанська історія

Дагестан втретє став епіцентром заворушень, і цьому є кілька причин.

По-перше, керівник регіону Сергій Меліков зламав (на свою користь) існуючі багато десятиліть корупційні системи противаг і домовленостей. І сталося це в регіоні, в якому проживає близько двадцяти різних національностей, що весь час конфліктують. Нова система Мелікова тріщить. Просто лінії розлому не такі очевидні, як це може здатися на перший погляд.

По-друге, в регіоні мають величезний вплив заборонені в Росії два проповідники-салафіти, яких сміливо можна називати співавторами перших двох заворушень. Та й щодо останнього, судячи з усього, без них також не обійшлося.

Третій фактор - всі місцеві силовики - місцеві. І вони будуть воювати зі своїми.

Друга причина: попередньо, можемо говорити, що вчорашні виступи організовані даргінцями. Це другий за чисельністю народ, який не має свого представника в найвищому керівництві республіки. Чи зіграло це якусь роль? Поки говорити складно.

Третя причина: у вчорашньому виступі дуже важливий чітко окреслений національний фактор. По суті, крім нападу на синагогу (чи не перший факт в Росії) для нас важливий чітко антиросійський виступ із нападом на православну церкву. В Дагестані росіян менше ніж 4%, але не можна виключати, що останнім часом їх точково почали ставити на важливі посади, витісняючи "нелояльних" місцевих. У привʼязці до фактору салафітських проповідей, отримано гримучу суміш.

Четверта причина: варто звернути увагу на те, що виступ відбувся в річницю маршу Пригожина, а місце виступу - Дербент. Саме туди Путін поїхав після маршу Пригожина торік і там його дуже тепло вітали місцеві мешканці. Цей факт також наводить на думку про, перш за все, антивладну і антиросійську спрямованість.

П’яте: для нас важливо, що традиційна для російської влади лінія "в усьому винні українці" несподівано наткнулася на опір всередині самого істеблішменту (поводирем неочікувано виступив Рогозін).

Шосте: окремо варто подумати, кому може бути вигідна вся ця історія в РФ. І тут відразу спадає на думку Кадиров, який зараз бореться за утвердження свого клану в якості безальтернативної влади в Чечні після відходу від справ його самого. Звичайно, це не означає, що він організував історію в Дербенті, але, теоретично, він може з неї отримати певні дивіденди.

Якщо говорити про головні висновки, то маємо виділити наступне:

1. Історія в Дагестані має регіональний характер і поки не виходить за межі республіки. Головне питання, на яке немає відповіді - чи спроможна ця історія перекинутися на інші регіони. Приклад "Крокуса" показав слабкість спецслужб. Водночас, відсутність будь-яких заяв від нападників, як в "Крокусі" так і в Дербенті, не дає можливості зрозуміти масштаби задумів організаторів.
2. Можна не сумніватися, що система управління РФ передбачає появу нових маленьких "чорних лебедів" в найближчий час. При цьому, влада не буде робити ніяких висновків і якихось змін. Бо міняти треба занадто багато речей.
3. Все це не призведе до масових заворушень. Росія достатньо давно увійшла в стадію "ми розуміємо, що влада нам бреше, але в нас немає альтернативи". І ключове питання, чи зʼявиться ця сама альтернатива, бодай на рівні ідей. Без появи "ідеї" ніякі зміни неможливі.

Вадим Денисенко, політолог