Президент США Дональд Трамп знову назвав НАТО "паперовим тигром". Причому цього разу - не побіжно, а акцентовано. В інтервʼю ABC News він зізнався, що свій заклик до союзників допомогти в Ормузькій протоці використав як "експеримент" - перевірку на спроможність. Союзники відмовились, а Трамп резюмував: "У них немає кораблів, у них нічого немає, і Путін їх абсолютно не боїться". І додав, що питання виходу США з НАТО "вже не просто на розгляді - це далі за стадію розгляду".
Але, що тут правда, що - політична гра, і що з цього випливає для України?
По-перше, чи справді НАТО - "паперовий тигр"? З точки зору цифр - ні. Усі 32 країни-члени вперше в історії досягли планки 2% ВВП на оборону. На саміті в Гаазі у червні 2025 року була узгоджена нова ціль - 3,5% ВВП на "жорстку оборону" і ще 1,5% на повʼязані з безпекою видатки до 2035 року.
Країни Балтії, Польща, скандинави вже зараз витрачають 3-4% ВВП. Нідерланди планують збільшити чисельність збройних сил із 70 до 200 тисяч. Німеччина має подвоїти оборонний бюджет до 162 мільярдів євро до 2029 року. ЄС у 2024 році витратив на оборонні закупівлі 88 мільярдів євро - зростання на 39% за рік. Це не "папір". Це - реальне переозброєння, хоча й із запізненням.
Але, по-друге, є нюанс, який Трамп вловлює точно: НАТО - це оборонний альянс, і він працює через консенсус. Коли Вашингтон попросив допомогти в наступальній операції проти Ірану, союзники відмовились, і формально мали на це право. Стаття 5 передбачає колективну оборону у відповідь на напад, а не участь у чужих війнах за вибором. Іспанія закрила повітряний простір для американських літаків. Італія відмовила в посадці бойовому борту. Це - не слабкість. Це - структурна особливість альянсу, яку Трамп свідомо подає як зраду.
По-третє, чи боїться Путін НАТО? Тут варто відрізняти риторику від реальності. Путін роками вибудовує наратив про те, що НАТО - агресивний блок, який оточує Росію. Але його реальна поведінка свідчить про протилежне: він напав на Грузію, яка не була в НАТО. Він напав на Україну, яка не була в НАТО. Він жодного разу не зачепив територію жодної країни-члена Альянсу. Це і є найкращий доказ того, що стаття 5 працює як стримування - принаймні поки що.
Водночас Трамп не зовсім неправий у тому сенсі, що європейські армії й досі не здатні вести масштабну війну без американської логістики, розвідки, повітряної дозаправки та командування.
За даними McKinsey, запаси військової техніки в європейських країнах НАТО досі нижчі за рівень 2021 року - через передачу зброї Україні, списання старих систем і тривалі терміни виробництва нових. А фрагментація платформ у Європі вчетверо вища, ніж у США. Тобто гроші вже є, а реальна боєздатність ще підтягується.
Тепер про Україну. Постпред України при НАТО Альона Гетьманчук відреагувала на заяви Трампа парадоксально оптимістично. Її позиція: якщо США вийдуть з Альянсу, це може відкрити для Києва більше можливостей для інтеграції. Логіка проста: саме Вашингтон роками блокував надання Україні чітких часових рамок для вступу. Без американського вето європейці могли б бути більш рішучими. Гетьманчук також зазначила, що Україна - єдина країна, яка вже фактично реалізує Стратегічну концепцію НАТО на практиці.
Але є й інший бік. Без США НАТО втрачає більше половини свого оборонного потенціалу. Для України це означає, що навіть у разі вступу в "євроцентричний" Альянс, гарантії безпеки будуть суттєво слабшими. Тому Київ паралельно шукає "угоду типу Статті 5" - юридично зобовʼязуючі гарантії суверенітету, навіть без формального членства.
Є ще один важливий момент, який часто випускають з уваги. Закон, ухвалений Конгресом у 2023 році, забороняє президенту одноосібно виводити США з НАТО без згоди двох третин Сенату. Іронія в тому, що автором цього закону був не хто інший, як Марко Рубіо - нинішній держсекретар Трампа. У 2023 році він писав у соцмережах: "Жоден президент не повинен мати змогу вийти з НАТО без згоди Сенату". Сьогодні той самий Рубіо каже, що НАТО - це "вулиця з одностороннім рухом", яку потрібно "переосмислити". Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер уже пообіцяв, що Сенат не проголосує за вихід.
Що ми маємо в сухому залишку?
НАТО - не "паперовий тигр", але й не та машина, якою вона мала б бути. Європейське переозброєння - реальне, але повільне.
Трамп використовує іранську кризу як привід для тиску, але його загрози обмежені законом. А Путін боїться НАТО рівно настільки, наскільки альянс демонструє єдність (і саме цю єдність Трамп руйнує найефективніше).
Україні в цій ситуації варто пам’ятати, що покладатися виключно на НАТО - ризиковано. Але так само ризиковано і списувати Альянс з рахунків. Мусимо мати і різні безпекові угоди, і нарощувати власний оборонний потенціал. Маємо максимально використовувати те вікно можливостей, яке відкривається саме зараз.