Більшу частину щорічного послання до Конгресу (State of the Union) президент США Дональд Трамп присвятив внутрішній політиці. І хоча виголошення майже двогодинної промови збіглося з четвертою річницею повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Трамп згадав про російсько-українську війну лише побіжно. Тут варто зауважити, що така згадка про Україну – не означає виходу з переговорів. Просто зовнішня політика відходить для Дональда Трампа на другий план. Врешті, у цій промові він зовсім не згадав про Китай та Індію. І пояснення цьому таке: на міжнародному полі у президента США практично немає козирів.
Рішення, яке Верховний суд США нещодавно виніс про скасування тарифів, вибило головний аргумент Трампа в міжнародній політиці. По суті, на квітневі переговори з Китаєм Сполучені Штати виходять явно в слабкій позиції. Тарифів уже нема, а система, при якій США контролюють ціноутворення та логістику світової нафти ще не створена (і чи буде створена - питання).
Власне, тема тарифів мала стати одним із ключових стовпів виборчої кампанії Трампа. Але зараз йому доведеться "на марші" змінювати не лише зовнішню стратегію, але й внутрішню гру. Фронда трьох суддів Верховного суду (двоє з них були призначені Трампом) є лише вершиною айсберга. Тож можна з великою долею імовірності говорити вже про реальну фронду всередині Республіканської партії, яка, в певний момент, може перейти з латентного у відкритий стан.
Цікаве спостереження: у своїй промові Трамп на диво мало говорив неправди. Фактчекери переважно фіксували перебільшення і певні перетягування на себе здобутків попередника.
Але в цілому, президент США чітко сконцентрувався на справді позитивній динаміці в питаннях безробіття, росту ринків, і, взагалі, "покращення життя вже сьогодні".
А відсутність якихось акцентів у міжнародці говорить лише про роль зовнішньої політики в майбутніх виборах. Як мінімум, на цьому етапі, міжнародка виглядає як опціональна історія. Це - не добре і не погано. Просто така реальність.
І ще раз повторю те, що говорив багато разів: Дональд Трамп не може вийти з українських переговорів. З точки зору політичного порядку денного Україна займає важливе місце і "загубити" це питання неможливо.
Інша справа, що конфігурація тиску на Китай, певний відрив Росії від Китаю, створення абсолютного домінування в обох Америках, домінування в нафтовому секторі світу та питання "заробляння на Європі" після тарифного рішення стають набагато складнішими. А відтак і підхід до нашого питання, очевидно, буде видозмінюватися. Гойдалки триватимуть і далі.