Партія колишнього президента Болгарії Румена Радева отримала монобільшість в парламенті і право самостійно формувати Уряд. УНІАН поцікавився, чи Болгарія тепер перетвориться на новий плацдарм Росії в Європі.
19 квітня в Болгарії відбулися парламентські вибори. На них з результатом у 44% голосів перемогу отримала партія колишнього президента країни Румена Радева "Прогресивна Болгарія". За різними підрахунками, цієї кількості вистачить для створення монобільшості та самостійного формування Уряду.
Зважаючи, що Радев – відомий євроскептик, якого також вважають проросійським політиком, такий успіх його партії на парламентських виборах вже називають реваншем Кремля в Європі. Адже попередній "ставленик" Росії – угорський прем’єр Віктор Орбан, вже може бути тільки з приставкою "екс", а в Москві після оголошення результатів виборів в Болгарії вже заявили, що Росії імпонують заяви майбутнього прем’єра... Але чи справді Радев дорівнює Орбан?
Для початку варто розуміти, що теперішні вибори в Болгарії були достроковими (як і багато разів до цього). І відбулися вони після масових протестів, які торік охопили країну. Громадяни Болгарії вийшли на вулиці проти корупції та економічної політики попереднього уряду. Радев, тоді ще у статусі президента, ці протести підтримав, а під час виборчої кампанії обіцяв покласти край нестабільності.
Навіщо президент захотів піти у парламент і тримати можливість стати прем’єром? Річ у тім, що Болгарія – парламентська республіка. Отже, вся повнота влади – у прем’єра та його кабінету.
"В Болгарії за останні п’ять років відбулось вісім виборчих кампаній. Це такий собі "веймарський синдром" нестабільної парламентської демократії. І ця проблема, хоча і не завжди, але доволі часто призводить до попиту виборців на "сильну руку", яка має "навести порядок", - звертає увагу голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. - Саме тому генерал Румен Радев достроково пішов з посади президента, і претендує на статус прем’єр-міністра. І голосували болгарські виборці перш за все за нього, а потім вже за його партію".
За словами Фесенка, "Прогресивна Болгарія" Радева створювалась поспіхом, і є, скоріше, коаліцією на підтримку харизматичного лідера, ніж сильною політсилою. Крім того, вся кампанія будувалась на критиці "попередників" та обіцянках, які громадяни хотіли почути – без конкретики. З огляду на це, далеко не факт, що новий уряд виявиться більш стабільним, ніж попередній.
"Далеко не факт, що новий болгарський уряд буде стабільним. Тривалий час в парламенті країни не могли сформувати робочий уряд. Зараз він нібито має стати однопартійним і забезпечити відповідну стабільність. Однак однопартійний уряд - це ще й величезна відповідальність. Радев йшов на вибори з популістичними гаслами, всі будуть чекати на те, що він швидко все змінить. Однак, з високою ймовірністю, в нього це не вийде", – говорить політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка Петро Олещук.
Хоча зараз багато хто береться порівнювати болгарського Румена Радева з угорським Віктором Орбаном, ці політики можуть бути схожі популістськими гаслами, але не поведінкою.
По-перше, Радев поводиться значно обережніше за Орбана. Він євроскептик, але про відкриту підтримку Росії публічно не заявляє.
По-друге, він також не робить гучних антиукраїнських заяв, але каже, що Болгарія може стати певним посередником у розв’язанні якихось питань між РФ та Європою.
По-третє, головна відмінність Радева від Орбана полягає в масштабах влади. Колишній угорський прем’єр мав змогу за два десятки років вибудувати навколо своєї політичної сили всі вертикалі – від силової до медійної. У Радева такого немає і близько.
"Не думаю, що Радев стане другим Орбаном. Особливістю Орбана було навіть не те, що він був проросійським. Він фактично був монопольним правителем Угорщини, контролював законодавчу владу, мав конституційну більшість, змінював все, як хотів, і відчував, що, як-то кажуть, за ним сила, і ніхто йому виклик кинути не може", – каже Олещук.
За його словами, Радева коректніше порівнювати не з Віктором Орбаном, а з іншими європейськими політиками, з якими в України ускладнена співпраця. Зокрема, Фіцо в Словаччині чи Бабіш у Чехії.
"Їх так само сприймають проросійськими. Але не можна сказати, що вони настільки радикально виступають проти будь-яких рішень, які ухвалюються в Європейському Союзі. Тому тут все буде залежати від багатьох обставин. ЄС має інструменти впливу на болгарську владу, а саме – гроші. Тому не варто очікувати, що в Болгарії ми отримали нового Орбана", – додає експерт.
Залежність Болгарії від грошей ЄС грає на руку Україні. Київ може використовувати свій вплив в ЄС, аби й надалі продовжувати працювати з Софією на взаємовигідних умовах.
Приміром, Болгарія є важливим постачальником боєприпасів для України (вона це робить не напряму, а через треті країни). Радев раніше неодноразово заявляв, що виступає проти такої співпраці. Однак варто розуміти, що на контрактах заробляють збройні компанії, і вони, як і в кожній державі, мають вплив на політику. Тож далеко не факт, що Радев дійсно буде якось протистояти такій співпраці не лише на словах.
"Військово-технічне лобі Болгарії активно співпрацює з Україною. Для них це був пріоритетний напрямок. І ми бачимо приклад з тим же Фіцо, який робить постійні антиукраїнські заяви і навіть планує їхати до Москви, але водночас військово-технічна співпраця між Україною та Словаччиною нікуди не зникла. Вони й надалі продають нам зброю", – пояснює Петро Олещук.
Наприклад, болгарський завод VMZ тісно співпрацює з німецьким оборонним концерном Rheinmetall. Торік німці оголосили про створення з болгарами спільного підприємства. І обсяг інвестицій в, приблизно, один мільярд євро – вагомий аргумент для того, аби закрити очі на те, що частина вироблених снарядів піде не в НАТО, а й в Україну.
Водночас не можна забувати, що вся ця частина Східної Європи – від Болгарії та Сербії до Угорщини й Молдови – сфера інтересів Російської Федерації (принаймні, росіяни намагаються це демонструвати). Кремль сприймає цей регіон як свою зону впливу, яка нібито дісталася їй у спадок від СРСР. Тож не дивно, що будь-який політик, який має найменші проросійські погляди, отримує підтримку від Москви і поступово набирає вагу.
Чи розуміють це в Європі? Цілком. В Румунії у 2024 році вибори президента були скасовані через ймовірне втручання Росії… Чи посилить РФ вплив на регіон на тлі перемоги в Болгарії євроскептика Радева? Навряд.
"Ми бачимо, як Росія достатньо активно працює в усьому регіоні колишнього Варшавського блоку. Москва активно використовує і відповідні настрої у суспільстві, й агентуру, аби привести до влади наближених до себе політиків. Однак в цьому питанні ми не бачимо системи. В одних країнах такі політики приходять до влади, в інших – втрачають її", – зазначає Петро Олещук.
Москва дійсно хотіла б мати таку підтримку в регіоні, який вона вважає "історично своїм". Та на практиці це бажання дуже далеко від правди. З одного боку, тому, що навіть перемога "проросійського" політика не означає тотальну підтримку Росії, російських "цінностей" та російського бачення світопорядку з боку громадян цих країн. З іншого, громадяни голосують за "проросійських" політиків не тому, що ті пропонують дружити з Росією, а тому, що їм обіцяють швидкі популістичні рішення. А якщо обіцянки залишаться обіцянками й результатів не буде, то, вочевидь, буде дев’ята виборча кампанія за п’ять років.
Нікіта Шендеровський