Цілком вірогідно, що Трамп і Сі Цзіньпін визначать нові рамки діалогу про мир в Україні, з зовсім іншими умовами, вважає аналітик.
З’являється дедалі більше свідчень схильності Китаю не підтримувати Україну як жертву загарбницької брутальної війни, яку Росія не бажає припиняти. Україна вже запроваджувала санкції проти китайських компаній, у тому числі через постачання компонентів для ударних дронів типу "Шахед", якими Росія щоночі тероризує мирні українські міста. Західні лідери і президент України Володимир Зеленський відзначали, що Китай має вплив на Росію, але не бажає його використовувати, і зокрема, через економічне і політичне протистояння офіційного Пекіна з Вашингтоном на глобальній арені. Мовляв, Китаю вигідна така країна-антагоніст як Росія у протистоянні з США.
Крім того, президент України заявляв, що Китаю невигідна перемога України у війні. Під час повномасштабного вторгнення у Зеленського немає постійного діалогу з лідером КНР Сі Цзіньпіном, хоча під час їхньої розмови у квітні 2023 року китайській лідер обіцяв, що Китай не буде продавати Росії зброю.
Станом на зараз можна усе частіше почути звинувачення у бік Китаю про його залученість у наданні допомоги Росії. Детально про те, чи не є це свідченням того, що у відносинах України та Китаю спостерігається криза, яка поглиблюється, і що відбувається насправді, в розмові з УНІАН розповів політичний аналітик Ігар Тишкевич.
Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що деякі суб’єкти з Китаю надають дані зі своїх супутників Росії, яка використовує їх для завдання ударів по об’єктах енергетики України. Чи не свідчить це про розгортання дипломатичного конфлікту між Україною і Китаєм? І наскільки правильним може бути припущення, що така активність нашої держави щодо публічного озвучення про роль Китаю у війні Росії проти України проявляється не самостійно, а з подачі або дозволу США, щоб ударити по Китаю, отримавши натомість вияв більшої гнучкості з боку американців щодо своїх "червоних ліній" у момент узгодження умов миру з РФ?
Раніше президент України анонсував санкції проти деяких громадян Китаю. Це відбулося взагалі не стосовно Китаю як держави, і це не можна назвати всеохоплюючим.
З точки зору самого Китаю, то політика КНР достатньо гнучка. КНР дуже рідко реагує, якщо санкційний тиск не стосується ключових галузей або ключових компаній Китаю. Тут постають питання про розміри цих компаній тощо.
Крім того, є ще питання торгівлі Росії з Китаєм. В 2025-му році торгівля дещо нижча, ніж в 2024-му, але це політика Китаю щодо прив'язки російської економіки до своєї.
При цьому Китай продає охочим технологічні вироби - обладнання для промисловості і цивільної складової. Але Китай дуже обережно ставиться до передачі технологій подвійного призначення або військових технологій.
А переконатися в цьому дуже легко, бо Головне управління розвідки Міноборони України веде сайт War & Sanctions (Війна та санкції), де сказано про комплектуючі російського озброєння, яке використовується, і в тому числі про верстати, які має російський ВПК, на яких виробляється це озброєння. На сайті є вибірка по країнах і час постачання, припустимо, починаючи з 2022 року. Я думаю, якщо порівняти кількість китайських, німецьких чи американських комплектуючих і станків, то ви будете дуже здивовані. За деякими категоріями різниця у багато разів. Зокрема, якщо брати обладнання для військово-промислового комплексу Росії, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній день, від Китаю зазначено 17 одиниць обладнання, від Німеччини – 80, від Південної Кореї – 19, а від США - 11. А якщо ми говоримо про компоненти зброї, від КНР достатньо багато - 357 (включно з кабельною продукцією тощо), а від США – 3 677. Це підтвердження того, що Росія активно використовує системи так званого паралельного імпорту. Це не означає, що країна напряму постачає. Це, частіше за все, здійснюється через "фірми-прокладки". І такі самі фірми-прокладки реєструються і в США, і в Сінгапурі, і в Швейцарії, і в Німеччині, і в Китаї. Якщо застосовані санкції до такої фірми-прокладки, то на це китайському уряду буде байдуже.
Якщо ми говоримо про супутникові знімки, то це також дуже цікава річ, бо комерційні компанії активно торгують супутниковими знімками для третіх сторін. Давайте згадаємо українські ініціативи з купівлі супутникових знімків. Ми ж купуємо не у власників супутників. Ми купуємо у певних компаній, бо власники вважають, що вони не можуть продати їх країні, яка воює. Відповідно, якщо в Китаї є якась компанія, яка викуповує ці знімки у власника і перепродає, і якщо щодо цієї компанії будуть санкції – це також не є проблемою.
Щодо політичних комунікацій. Якщо йде це саме звинувачення конкретній країні, тоді країна, безумовно, реагуватиме.
Чи може це бути вплив Сполучених Штатів Америки? Теоретично, що так. Але й може не бути. Я би не стверджував. Питання також може полягати у бажанні української сторони, станом на сьогодні, підіграти Сполученим Штатам, або щось ще.
З іншого боку – є у Китаю інтерес на певному етапі увійти в переговорний процес, але не у тому форматі, коли цей переговорний процес модерується виключно Сполученими Штатами Америки. Фактично, Китай очікує, коли теперішня ініціатива Трампа провалиться, і тоді питання російсько-української війни буде обговорюватися вже на зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна. І цілком вірогідно, що ці два лідери визначать нові рамки діалогу про мир в Україні, з зовсім іншими умовами. І тут також показово, що вперше за достатньо великий проміжок часу відбувся візит заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці до Китаю і зустріч з профільними спеціалістами, зустріч достатньо високого рівня, під час якої обговорювалися питання російсько-української війни.
Тому, в даному випадку, я б не говорив, що ми стоїмо на порозі дипломатичної війни між країнами, ні. Але в України є одна проблема і одна біда. У нас немає так званої політики по країнах. У нас немає окремої стратегії щодо Польщі, окремої стратегії щодо Німеччини, і тим більше, у нас немає окремої стратегії щодо Китаю. Але оскільки Китай, на відміну від Польщі і Німеччини, – це одна з двох майбутніх супердержав, я вважаю, що це дещо нераціонально – не мати довгострокової стратегії щодо такої країни.
На вашу думку, чого домагається Україна шляхом переведення у публічну площину фактів про участь окремих китайських суб’єктів у наданні допомоги Росії? Яку мету переслідує офіційний Київ такими заявами?
Чому ці заяви озвучуються? Я щойно сказав. А яка мета? Я перепрошую, я не Володимир Зеленський, я не знаю, що він думає.
Яку слід очікувати реакцію від Китаю на такі заяви?
Я про це вже говорив. Якщо це санкції проти відносно невеликих компаній – Китаю на це байдуже.
А чи існують якісь загрози, аби з Китаю якимось чином припинилось постачання комплектуючих для дронів в Україну? Чи є ризики?
І Росія, і Україна купують комплектуючі для дронів через фірми-прокладки. І одна сторона, і друга. Це означає, що є якась компанія, а у випадку з Російською Федерацією, ця компанія часто зареєстрована громадянами РФ, а у випадку з Україною – часто зареєстрована громадянами України. Але ця компанія в третій юрисдикції. Або в самому Китаї, або на території, припустимо, країни Євросоюзу, а у разі з Росією – у Казахстані чи ще десь. Через такі компанії і відбувається імпорт. У даному випадку, якщо подивитися на комплектуючі для дронів, то і російські дрони, і українські дрони – це зброя, але вони зібрані з цивільних компонентів.
І Україна, і Росія обмежені в можливості купувати в Китаї більш сучасну оптику, яка використовується саме у військовій галузі. Бо і вони, і ми використовуємо здебільшого цивільну оптику. І ми, і вони обмежені у використанні сучасних процесорів, які використовуються у китайських дронах, бо Китай не продає їх загалом, і дуже ретельно слідкує, куди вони потрапляють. Відповідно, і Україна, і Росія на сьогодні збирають дрони не в найдешевшій, але і не в найдорожчій комплектації цивільного призначення. Тому я не думаю, що Китай буде вдаватися до якихось обмежувальних дій, бо окрім України і Росії, які на сьогодні є найбільшими покупцями, це ще й питання цілої галузі, яка стрімко розвивається, і ця галузь стосується сільськогосподарських дронів.
Китай може теоретично заборонити продаж таких комплектацій на ринки третіх країн. Але, у такому разі, Китай втрачає свою присутність і своє домінування на цілому сегменті світового ринку.
Ви згадали, що в України відсутня конкретна стратегія стосовно Китаю. Водночас, як відомо, в Китаї цього року розпочав виконувати свої обов’язки новий посол України Олександр Нечитайло. Як ви думаєте, яка основна задача його роботи в Пекіні?
Створити нормальні механізми комунікації, нормальні механізми обговорення майбутніх взаємодій. Бо якщо країни нормально не розмовляли одна з одною декілька років, то перед тим, як розпочинати якусь співпрацю або говорити про довгострокові плани, спершу треба почати розмовляти. Тому, завдання номер один – це відновлення діалогу. І те, що там був Кислиця, це, на мій погляд, саме свідчення того, що такий діалог може відновитися.