Я не хочу відчувати себе неповноцінним, коли заходитиму в посольство будь-якої країни в Україні для отримання візи! Думаю, що більшості українців, які виїжджають за межі Батьківщини, це відчуття знайоме до болю...
(Громадянин Сергій КОВАЛЕНКО вважає незаконним рішення Апеляційного суду Криму про скасування виплати йому компанією “Вольво” 53 млн. доларів як компенсацію шкоди, завданої в результаті автомобільної аварії… Головою Апеляційного суду є Михайло ТЮТЮННИК, тобто батько ТЮТЮННИКА-молодшого одного із засновників юридичної компанії, котра відстоює інтереси «Вольво». – УНІАН)
23 лютого цього року, після 5,5 років розгляду, Залізничний суд м. Сімферополя виніс ухвалу в справі «Коваленко проти «Volvo». Згідно рішення суду відповідачів «Volvo Car Corporation» і дочірнє підприємство – Автомобільну компанію «Вікінг Моторз» (Україна) визнали винними, та зобов`язали виплатити мені більш ніж $53 млн. матеріальної і моральної компенсації. Для пострадянського простору це сенсація і прецедент.
Але ні рішення суду, яке було винесене, ні рішення апеляційного суду Криму 28 серпня 2006 року, що відмінило його, ані майбутнє рішення Верховного суду України не є обов`язковими для виконання у Швеції, так само, як і в Америці, а так само як і в будь-якій іншій країні світу.
Стисло зупинюся на тому, що відбулося. У березні 1998 року з нагоди свого 33-ліття я придбав Volvo – C70 купе. Щодо даного автомобіля було проведено сертифікацію цієї марки Volvo на Україні. Це був перший такий автомобіль на нашій території. За 3 місяці після купівлі машини я розбився. В автомобілі не спрацювала система безпеки, і наступні чотири місяці свого життя я провів у відділенні нейрохірургії. Наслідки ДТП для мене – інвалідність II групи довічно.
15 жовтня 1999 року, після офіційної відмови Volvo розібратися в питанні – чому найбезпечніший автомобіль у світі не захотів зберегти здоров`я українському громадянинові, – уповноважений дилер Volvo в Україні «Вікінг Моторз» провів дефектологічне оцінювання розбитої машини. Згідно цієї оцінки необхідно замінити кузов, а вартість запасних частин разом з вартістю нового кузова перевищила контрактну вартість автомобіля. Тобто компанія «Вікінг Моторз» зробила офіційний висновок, що автомобіль відновленню не підлягає.
Ось на цьому місці в таких випадках на території пострадянського простору, як правило, ставиться крапка. Але поведінка корпорації Volvo та її офіційного дилера в Україні у цій ситуації дала у підсумку такий сильний імпульс для того, аби розібратися що ж насправді відбувається. Офіційний дилер «Volvo» – «Вікінг Моторз» – придбав у Швеції шедевр безпеки, який згодом був проданий мені за $30 000. Ця ціна вже містила прибуток «Volvo». В Україні автомобіль «Volvo З – 70» купе був проданий мені за $69 000. Арифметика дуже проста. Такий прибуток в автомобільному бізнесі це багато чи нормально?
За деякий час після моєї прес-конференції у 2000 році, подібну прес-конференцію провела компанія «Вікінг Моторз», на якій її засновник, громадянин Швеції, багато говорив про те, що він інвестор, що він ризикує, але робить при цьому велику послугу Україні.
У мене виникає з цього приводу тільки одне запитання: хто і для кого є інвестором у даній ситуації? На питанні – а чим, власне, ризикує? – можна взагалі не зупинятися. Вісім років мого наполегливого пошуку правди дали однозначну відповідь – НІЧИМ!
Вісім років взаємовідносин з виробником, який має світове ім`я, пріоритетом якого є «всебічна турбота про людину і збереження її життя», принесли мені тільки одне – приниження мене як людини і образу моєї особи. І це все з однієї маленької, але дуже вагомої причини – я громадянин України, а не, скажімо, Швеції.
Наприкінці минулого року по телебаченню показали сюжет, де в Швеції до концерну «Volvo» прийшла влаштовуватися на роботу дівчина невеликого зросту. Їй відмовили у працевлаштуванні – не вистачило зросту, щоб працювати на конвейєрі. Вона подала до суду, який виніс ухвалу виплатити їй більше ?10 млн., порахувавши, що «Volvo» обмежило її права. А в ситуації зі мною спочатку вони говорили, що я неправильно розбився, потім намагалися стверджувати, що машина практично ціла. Потім – що медики «мухлюють», что«технарі» корумповані, і це при тому, що проведено більше десятка експертиз, які доводять, що їх слова – брехня!
Що вони говоритимуть зараз? Здогадатися нескладно. Думка відповідачів зіткнеться з питанням: «А судді хто?» Це з нами так можна! А з ними так не можна!
Я не хочу себе відчувати неповноцінним, коли заходитиму в посольство будь-якої країни в Україні для отримання візи! Думаю, що більшості українців, які виїжджають за межі Батьківщини, це відчуття знайоме до болю.
Якби рішення суду першої інстанції було корупційним, я б не витратив на це 8 років життя і суд першої інстанції обов`язково програв би. Хочу подякувати тим українським суддям, які виносять зважені, принципові і разом з тим сміливі рішення, захищаючи честь і гідність українських громадян. Спасибі за Вашу працю!
І ганьба тим, хто безчестить ім`я судді! Ганьба тим, хто зраджує Україну і українців за гроші!
Геть приватні суди в нашій країні!
Сергій Коваленко, м. Сімферополь