Ціную патріотичний порив міністра сільського господарства пана Баранівського, який відстоюючи рідне українське молоко і м’ясо перед москалями, вирішив зробити з ними те саме, що й вони з нами кілька місяців тому... Але щось подібне в нас уже, здається, було...
Ціную патріотичний порив міністра сільського господарства пана Баранівського, який відстоюючи рідне українське молоко і м’ясо перед москалями, вирішив зробити з ними те саме, що й вони з нами кілька місяців тому. Тобто заборонити імпорт молочної та м’ясної продукції з Росії.
Це треба було зробити давно й негайно, тільки-но вони заборонили ввезення нашої продукції. Але пан Баранівський вирішив це зробити тільки зараз, буквально напередодні торгів за міністерські портфелі, коли стало зрозуміло, що майбутня прем’єрка занесла його до числа шести чинних міністрів, яких вона на міністерських посадах бачити не бажає.
Щось подібне в нас уже, здається, було...
Точно, згадала...
Ще при Кучмі, у грудні 2003 року подібним чином випендрився віце-прем’єр-міністр Віталій Гайдук, який за день до свого звільнення раптом дав прес-конференцію, де зробив “антимоскальські” заяви. Саме тоді Кучма з Путіним активно обговорювали питання передачі української газотранспортної системи в концесію, у якій правити бал мала Росія. Гайдук, звісно, весь час мовчав, поки ці переговори тривали. А щойно довідався, що указ про його звільнення вже лежить на столі в Президента, публічно заявив, що передавати ГЗС у концесію недоцільно. Подальше звільнення громадськість пов’язувала з патріотичною позицією віце-прем’єра.
Схоже, подібне пояснення близькій відставці готує собі й пан Баранівський. Адже значно приємніше бути звільненим за тверду антимосковську позицію, ніж за непрофесіоналізм чи щось подібне...
Ілона Вишинська, м. Київ