Навряд чи є байдужі люди до факту, до трагічної події, жертвами якої стають безвинні чоловіки і жінки. Реакція більшості – паніка, жах, страх. До речі, терор зовсім не перекладається з латині як вбивство, а саме як «страх» і «жах», мотивовані насильством з політичними цілями.
Учора, в Москві, в аеропорту Домодєдово в результаті вибуху п`яти кілограмів тротилу загинули 36 людей, 168 постраждали, 100 знаходяться в лікарнях. Серед загиблих – громадянка України. Вибух прогримів в зоні прильоту міжнародних рейсів. Терорист-смертник – чоловік «кавказької національності», від якого залишилася лише голова, поки не ідентифікований.Генпрокуратура РФ за фактом вибуху в Домодєдово порушила кримінальну справу за статтями «теракт», «незаконний обіг вибухівки» і «вбивство». Тероризм, кажуть терористи і їх адвокати, - це боротьба слабкого проти сильного. Це мобілізація незначних своїх ресурсів проти гігантських можливостей держави. Є і інше визначення. Тероризм – це політика насильства і залякування, що її застосовують диктаторські і тоталітарні режими відносно своїх громадян.
Судячи по цифрах, у Росії системний (за часом і простором) тероризм. Хто за ним стоїть – це таємниця за сімома замками. Але тероризм завжди вигідний для яких-небудь угрупувань і учасників політичних торгів. За останні десять років тільки в Москві від вибухів в будинках, в метро, на вулицях, в підземних переходах, в натовпі загинули 516 мирних громадян і тисячі стали інвалідами.
Звичайна, неполітична констатація подій і фактів вказує на те, що російське суспільство страждає нездоров`ям, а політична система держави провокує «сповільнену війну» незгодних «всіх мастей», політичних і релігійних «акторів» з нинішньою владою. Тобто терор став засобом управління, методом мобілізації в політичній боротьбі за владу.
Теракт в Домодєдово відбувся на тлі активізації політичного життя, національної напруженості, початку президентської виборчої кампанії. Очікувані наслідки вже оголошені. У Росії відбудуться зміни в законодавстві, які дозволять владі урізувати свободи і права громадян. І найголовніше, все, що робитиметься направлене на порятунок від тероризму, знайде повну підтримку населення країни.
Проте історія тероризму в тій же Росії демонструє, що прирівнювання тероризму до звичайних, простих злочинних дій майже нічого не дає для його запобігання. Часто у зв`язку з мораллю і тероризмом кажуть: «Той, хто для одних – борець за свободу, для інших – терорист». У той же час терористи демонстративно ігнорують всі правила ведення війни. Наприклад, не маючи високоточної зброї, вони цілком точково, у будь-якому публічному місці вбивають безневинних людей.
Тому перші заяви Дмитра Медведєва про те, що будуть покарані «всі, хто має відношення до компанії, хто ухвалює там рішення, і менеджмент самого аеропорту», викликали в російському суспільстві неоднозначну реакцію. Більше того, Володимир Путін вже заявив про можливість повернення «інституту прописки», а чиновники ФСБ вимагають провести загальну дактилоскопію громадян РФ.
Відомий американський аналітик Микола Злобін ставить майже риторичне питання: «Коли я побачу список прізвищ генералів і полковників, які будуть покарані за тероризм в Росії?» А оглядач Леонід Радзіховський глумливо пише, що «в цій ситуації колишній директор ФСБ Патрушев став Героєм Росії, кавалером орденів «за заслуги» всіх ступенів, генерали одержують ордени, ніхто жодного разу не був – принаймні публічно, звільнений «за невідповідністю». А діти контррозвідників всі як один – віце-президенти банків».
У той же час слід підкреслити, що вбивства, теракти для терористів в Росії – це завжди не головні цілі. Стратегія тероризму не може бути реалізована без ефекту публічності, підсилюваного ЗМІ, політиками, без розповсюдження інформації про трагічну подію. Парадокс полягає в тому, що всі громадські структури, тиражуючи в ЗМІ інформацію про теракт, допомагають терористам більше, ніж найнепрофесійніші і найнедисциплінованіші міліціонери і офіцери спецслужб.
До речі, величезний досвід в боротьбі з тероризмом накопичений в Ізраїлі. У країні працюють десятки наукових, прикладних, силових інститутів, які рекомендують уряду засоби боротьби з тероризмом і захисту від нього. Але тероризм буде завжди, якщо він знаходитиме підтримку у певної частини населення, яка потенційно є зацікавленою стороною. Коріння і причини тероризму слід шукати в політичній філософії, але боротися з цим «звіром з безодні» можуть тільки професіонали високого класу.
Віктор Тимошенко, Москва