Впродовж судового процесу проти Юлії Тимошенко одним з найскладніших для розуміння моментом є те, в чому ж, власне, її звинувачують.
Формальний склад злочину начебто є - Тимошенко фальсифікувала директиви Кабміну: КМ не голосував за документ, наданий прем`єром делегації НАК «Нафтогаз України», проте, горезвісні газові угоди були підписані саме на його підставі.
У самому факті того, що делегація «Нафтогазу» керувалося директивами, наданими прем`єр-міністром, ніхто, схоже, не сумнівається. Суд розбирає питання про те, чи потрібні взагалі були урядові директиви, або ж прем`єр могла запропонувати свої власні. Якщо захист має рацію, і директиви були не потрібні, тоді провина Тимошенко полягає суто в тому, що вона обдурила Олега Дубину щодо статусу цього документа. Діяння далеке від християнських чеснот, але кримінально некаране (особливо - в контексті недавнього судового рішення про необов`язковість виконання передвиборних обіцянок).
Що й казати - хитка база для звинувачення. Але навіть якщо вдасться довести, що фальсифікація таки мала місце, залишається важливе питання - НАВІЩО?
Представники чинної влади відповідають на нього приблизно так: Тимошенко за допомогою фальсифікованих директив примусила українську делегацію підписати невигідну для України угоду з тим, щоб розплатитися з російською владою за припинення кримінального переслідування (на той момент, якщо я правильно пам`ятаю, вже давно припиненого) і списання боргів ЄЕСУ (на той момент вже визнаних державним боргом України).
Розглянемо цю аргументацію уважніше.
Питання про невигоду підписаних в 2009 році угод я залишу за дужками - вважатимемо, що вони таки дійсно невигідні, оскільки ціна на газ піднялася. Хоча, насправді, тут є про що дискутувати.
Припинення кримінального переслідування Тимошенко в Росії і списання боргів ЄЕСУ - важливий аргумент, але тут є мінімум два «але».
По-перше, не завадило б пригадати, в якій обстановці приймалися нині чинні угоди:
• довгострокової угоди з «Газпромом» немає (дякувати Ющенку);
• альтернативных джерел газу (Туркменія, наприклад) теж немає (дякувати йому ж);
• делегація «Нафтогазу» перервала переговори в результаті зроблених в Києві провокаційних заяв, які викликали обурення російської сторони (Ющенко не спійманий, отже, він не «мазурик»);
• постачання російського газу припинене;
• Европа аж вищить, бо їй холодно (насправді вона ще навіть не почала розплачуватися за підтримку Ющенка в 2004 році);
• деякі аналітики обговорюють можливість вирішення питання безпосередньо між Москвою і Брюсселем - без участі Києва;
• українські ПСГ, звичайно, великі, але не безрозмірні, актуальне питання про те, скільки ще часу Україна буде в змозі здійснювати постачання до Європи і підтримувати власне споживання газу (промислових споживачів, хіміків перш за все, вже садять на «холодний пайок»);
• на носу президентські вибори, і прем`єр, який не зможе підписати хоч якісь угоди, сміливо може не висувати свою кандидатуру;
• крім прем`єра домовлятися, загалом, нікому, оскільки з президентом у Москві розмовляти не бажають категорично.
А тепер підніміть мені повіки і покажіть - де в цьому «батальному полотні» абревіатура ЄЕСУ? Я, особисто, її не бачу. Натомість бачу «цю тендітну жінку» в абсолютно безвихідному становищі - вона може, звичайно, і не підписувати угоду на жорстких умовах, але газ від цього не з`явиться, а ось її біографія (добре, якщо тільки політична) впевнено завершується. Хоча, звичайно, є моралісти, готові засудити дівчину за те, що вона вважала за краще бути зґвалтованою, ніж убитою (а потім все одно зґвалтованою).
Між іншим, у всій цій ситуації досить виразно видно інші три літери - РУЕ. Адже і розрив довгострокових угод 2006 року і підписання нових угод в році 2009-му проходили під маркою витіснення з ринку цієї посередницької компанії. Проте, хоч як дивно, ніхто не поспішає звинувачувати Тимошенко в тому, що підвищення ціни на газ стало наслідком руйнування нею існуючих на газовому ринку корупційних схем.
По-друге, факт зв`язку дій російської сторони щодо справ ЄЕСУ з підписанням газових угод треба ще довести. Доводити, наскільки я розумію, ніхто не намагається з очевидної причини - детальне розслідування цієї справи без співпраці з російською стороною неможливе. Російська ж сторона зовсім не демонструє кращих якостей Чіпа з Дейлом і на допомогу не поспішає.
Причини очевидні: Росія не зацікавлена в перегляді вигідних для неї газових угод, і, тим більше, не бажає кидати тінь на прем`єра Путіна, який, у разі засудження Тимошенко і визнання угод укладеними неправомірно, стає співучасником діяння з ознаками корупції.
Як видно, система звинувачень проти прем`єр-міністра вкрай ненадійна і природним чином веде до загострення відносин з північно-східним сусідом.
І на закінчення: суд над Тимошенко у газовій справі суперечить декларованій меті нинішнього уряду - переукладенню газових угод. Щоб розірвати нинішні угоди і укласти нові, під нижчу ціну газу, необхідно піти на істотні поступки. Як мінімум це допуск російського капіталу до приватизації українських активів (землі?) за спрощеними схемами і спільне управління ГТС (наприклад - за білоруською схемою), як максимум - вступ до Митного союзу і ЄврАзЕС. Але чи може уряд піти на якісь поступки в умовах, коли попередницю Азарова судять, власне, за те, що вона пішла на поступки при укладенні газових угод (ще раз повторю - в значно гіршій ситуації)?
Утім, можливо вся ця схема справді задумана людьми, які хочуть прибрати з політичного поля не тільки (і навіть не стільки) Тимошенко, а й нинішню владну команду. Адже якщо поступки Тимошенко були надмірними, то чому б не засудити за надмірні ж поступки при підписанні Харківських угод Януковича і Азарова?
Василь Стоякін