Їздив недавно до Конотопа – так ледве не убив провідницю. Сидить товста, ледача, цинічна тітка. Закрила один з туалетів і спить. Чай і каву не носить, печива у неї немає...
12 червня у нас буде черговий Юр`їв день. Залізниця піднімає ціни на квитки. В цілому можна зрозуміти залізничників: провальна економічна політика «помаранчевих» призвела до того, що в країні дорожчає буквально все, ось і шляховики вимушені підвищити ціни. Обурює тільки одне: чому ціни підвищуються відразу на половину? Пам`ятається, ще в роки «застою» по радянському телебаченню з обуренням розказували про інфляцію на Заході. Мовляв, ціни на продукти в тій або іншій країні виросли на десять-п`ятнадцять відсотків за рік. У нас же все робиться із слов`янською широтою. Ціни? Відразу в половину!
Загалом воно зрозуміле, чому так відбувається. Можна було почати підвищувати ціни трохи раніше, але начальник залізниці Василь Гладкіх, він же лідер партії «Відродження», чекав закінчення виборів. А тому йти на такі заходи не наважувався. Тепер – ось! Нам же залишається приз-розрада: ми радіємо від того, що його партія набрала мізерну кількість відсотків, за Гладкіх голосували тільки самі залізничники.
Образливо, що підвищення цін – реальність, проти якої не попреш і нічого не зробиш. Звертайся хоч в товариство захисту споживачів, хоч в ООН. Виходь на Хрещатик, влаштовуй самоспалення. Марно. Залізниця у нас монополіст.
Упевнений, що якість обслуговування на залізниці при цьому залишиться колишньою, тобто ніякою. Їздив недавно до Конотопа – так ледве не убив провідницю. Сидить товста, ледача, цинічна тітка. Закрила один з туалетів і спить. Чай і каву не носить, печива у неї немає. А як тільки стали під`їжджати до Конотопа, вона за годину проїла всі мізки: «Здайте постіль. Я кому сказала, здайте постіль». І це при тому, що в купе постіль повинні збирати самі провідники. Подумалося: у залізниці немає ніяких обов`язків щодо нас, одні права.
Шкода, що немає тих одиниць, в яких можна було б визначити якість обслуговування, а то можна було запитати у Гладкіх: а якість на п`ятдесят відсотків збільшено не буде? Втім, марно. Начальник залізниці - сам як та провідниця. Вона господарює у вагоні, він – всіма вагонами. Він – сума цих ледачих цинічних провідників. Вихід тільки один – відмовлятися від поїздок на залізниці. Особисто я літатиму літаком, освою автостоп, сидітиму вдома. Зроблю все, щоб мої кровні не дісталися ворогу. Фіг вам, дорога залізнице, а не гроші.
Дмитро Югов