Порівняння швидкостей підводних човнів і торпед показує, чи є у субмарин шанс уникнути атаки.
Від самого початку їхньої появи на світових водних шляхах у XVII столітті підводні човни зазнали значних змін. Сьогодні субмарини - одні з найважливіших кораблів будь-якого океанського флоту: вони захищають надводні судна і здатні протистояти безлічі загроз. Підводні човни можуть запускати як звичайні, так і ядерні ракети, а також вирізняються високою скритністю.
Однак якщо субмарину все ж буде виявлено, найбільша небезпека для неї - це торпеда. Існують й інші види зброї проти підводних човнів, включно з глибинними бомбами і протичовновими ракетами. Але головним ворогом підводного корабля залишається саме торпеда, пише SlashGear.
Субмарини можуть розвивати досить високу швидкість, але вони масивні, потребують величезних енерговитрат для руху і мають великі щогли, що створюють опір. Торпеди позбавлені цих недоліків: вони компактніші, швидші й ефективніше витрачають енергію.
Широко відомо, що торпеда швидша за човен. Але мало хто з неспеціалістів замислюється, чи може субмарина все-таки "втекти" від торпеди. Бій у підводних глибинах - це складне ремесло, і тут не можна дати простої відповіді "так" чи "ні". Якщо порівняти лише максимальні швидкості сучасних човнів і найсмертоносніших американських торпед, останні виявляться попереду. Але швидкість - це лише один із чинників підводного бою.
Якщо дивитися тільки на цифри, то стає очевидно: жоден підводний човен не здатен обігнати найшвидшу торпеду у світі. Йдеться про російську швидкісну підводну ракету ВА-111 "Шквал", які розвивають швидкість понад 370 км/год.
Для порівняння: найшвидший сучасний російський підводний човен проєкту "Ясень" досягає максимум 64 км/год. Очевидно, що у нього немає шансів втекти від "Шквалу" прямою втечею.
Однак бій субмарин не схожий на погоню "лоб в лоб". Спочатку атакуючий човен повинен виявити ціль, а це може бути за кілька кілометрів. До моменту повернення сигналу сонара ціль уже встигає змінити курс. Сучасні торпеди оснащені власними датчиками і системами наведення, але і підводний човен не намагається йти прямо по лінії атаки: після виявлення шуму пострілу він змінює курс і йде на максимальній швидкості.
У цей момент торпеда ще не активує свої датчики, тому часто опиняється занадто далеко від фактичного місця розташування цілі. Проте проти підводного човна зазвичай випускають кілька торпед, щоб компенсувати такі маневри. Цікаво, що з 1945 року жодної субмарини не було потоплено іншим підводним човном за допомогою торпеди - увесь реальний досвід замінено комп'ютерними симуляціями і навчаннями.
Сучасні торпеди легко переганяють будь-які діючі підводні човни. Але за часів холодної війни СРСР створив унікальну субмарину, яка могла обганяти торпеди свого часу - це проєкт 705 "Ліра". Загалом побудували сім таких човнів, і вони досі залишаються найшвидшими бойовими субмаринами в історії.
Їхня швидкість перевищувала 74 км/год, що неймовірно для такої масивної машини. У 1970-ті роки вони могли ухилятися від більшості торпед НАТО. Наприклад, легка торпеда MK 46 розвивала до 83 км/год - технічно трохи швидше за "Ліру", але різниця була мінімальною порівняно з сьогоднішніми технологіями.
Як і сучасні субмарини, "Ліра" йшла маневром і рухом на максимальній швидкості. У відповідь США створили важку торпеду MK 48, що увійшла в дію 1971 року зі швидкістю до 101 км/год. Цей боєприпас досі використовується, але вже в глибоко модернізованому вигляді.
Раніше УНІАН повідомляв, що було знайдено зниклу британську субмарину часів Другої світової. Вона затонула біля берегів Греції в 1943 році. Усі 64 члени її екіпажу загинули. Зараз судно лежить на морському дні на глибині близько 770 футів (235 метрів).
Крім того, ми раніше розповідали, що пошук уламків "Титаніка" насправді приховував надсекретну операцію військових США. Вони намагалися з'ясувати причини катастрофи двох атомних підводних човнів - USS Thresher і USS Scorpion.