Остаточна така палітра закріпилась у 1967 році.
Знамениті грецькі синьо-білі будинки на островах мають зовсім не романтичне походження. За їхнім виглядом стоять поєднання криз і рішень влади у XX столітті, пише IDR.
У 1938 році Грецію охопила епідемія холери. У відповідь влада видала наказ масово білити будинки. Так, вапно використовували не для краси, а як дезінфекцію – воно мало знищувати бактерії та зменшувати поширення хвороби. Так звичайне побутове рішення перетворилося на загальнообов’язкове правило, яке змінило вигляд поселень.
А ось синій відтінок з’явився завдяки дешевому пральному порошку Loulaki. Він був майже в кожному домі, тому його почали використовувати як барвник для дверей і віконниць. Фактично, синій колір став не модою, а найдоступнішим варіантом для місцевих жителів.
Зазначається, що остаточно закріпила синьо-білу палітру військова хунта, яка прийшла до влади у 1967 році. Керівництво просувало ці кольори як символ національної ідентичності та навіть зробило їх обов’язковими для забудови в регіоні.
Згодом жорсткі правила послабили, але кольори вже стали туристичним брендом. Відвідувачі очікували побачити саме таку Грецію – і місцеві жителі продовжили підтримувати цей стиль.
Раніше УНІАН писав, що Міст Блекфраєрс у Лондоні, який перетинає Темзу, має складну історію і кілька разів перебудовувався. Він знаходиться між фінансовим районом Сіті та південним берегом міста і є важливою транспортною артерією столиці Великої Британії. Його назва походить від монастиря чорних монахів-домініканців, який колись стояв неподалік.
На мосту з’являються підвішені або розкладені пучки сіна, і це пов’язано з мистецькими або акційними інсталяціями. Він там перебуває через те, що тривають ремонтні роботи та коли арки відкриті для річкового руху, моряків потрібно попереджати.