Як свідчить дослідження, згадане в матеріалі, їжа часто слугує одним із способів чимось себе зайняти.
Сімейна вечеря за спільним столом важить значно більше, ніж здається. Те, як і з ким дитина їла щовечора, може відгукуватися в її поведінці навіть через десятки років. Про це пише видання YourTango.
Як нагадують автори матеріалу, раніше дослідження вже показали, що спільні вечері з родиною корисні для психічного здоров'я дитини. Проте так виходить не в усіх.
Якщо батьки працювали допізна, малеча часто вечеряла сама, вмостившись перед екраном. За словами видання, така рутина формує цілком конкретні звички.
Людина, яка з дитинства їла під телевізор, може відчувати голод щоразу, як вмикає серіал. Ідеться не про повноцінну вечерю, а про бажання щось перехопити. Як пояснюється у статті, це класичне формування умовного рефлексу, коли відпочинок на дивані мозок намертво пов'язує з їжею. Через це рука тягнеться до снеків, навіть коли людина зовсім не голодна.
Такі люди часто не випускають з рук телефон, гортають стрічку під час обіду і тримають телевізор увімкненим просто для фону. За даними видання, молодь, яка в дитинстві не відривалася від телевізора, нерідко переносить цю залежність на смартфон. Іноді їм навіть простіше листуватися, ніж розмовляти наживо, що позначається на навичках спілкування.
Науковці вважають, що коли людина неуважна під час їжі, вона з'їдає більше, причому не лише зараз, а й під час наступного прийому їжі. Відволікаючись, ми ковтаємо швидко і не відчуваємо ситості. Крім того, у шлунок потрапляє більше повітря, тож потім з'являються здуття, печія і дискомфорт.
Якщо постійно жувати перед екраном, легко сплутати справжній голод з нудьгою або взагалі перестати його відчувати. Автори статті радять вести харчовий щоденник чи просто кілька разів на день прислухатися до себе. Так, на їхню думку, простіше не переїдати і не пропускати момент, коли тіло справді просить їсти.
Одне з досліджень засвідчило, що підлітки, які їли перед телевізором, частіше обирали нездорові продукти, ніж ті, хто сідав за стіл з родиною. Видання пояснює це просто. Дитина, яка годує себе сама, навряд чи стане готувати, тож найлегше закинути щось у мікрохвильовку. З віком ця звичка нікуди не дівається і заважає харчуватися повноцінно.
Побачивши людину, яка сама вечеряє в ресторані, багато хто мимоволі її жаліє. Однак, як зазначається у статті, самотність за столом не завжди означає смуток. Для тих, хто в дитинстві вечеряв лише в компанії телевізора, це звичний і зручний ритм, який вони не прагнуть змінювати.
Коли щось іде не так, їжа стає тим єдиним, що людина може контролювати. Утім, за даними дослідження, на яке посилається видання, емоційне переїдання не допомагає впоратися з проблемами. Воно може призвести до набору ваги і нездорових звичок, які тягнуться роками, а справжній біль так і залишається нікуди не подітим.
Чимало людей тягнуться до холодильника просто тому, що їм нудно. Як свідчить ще одне дослідження, згадане у матеріалі, їжа в такі моменти слугує способом себе чимось зайняти. Тож якщо в дитинстві вечеря перед телевізором була головною розвагою, дорослим людина цілком може й надалі рятуватися від нудьги перекусами.
Раніше ми писали, що діти, з якими батьки ніколи не гралися, теж виносять із дитинства певні звички. Такі люди нерідко виростають байдужими до нового, сумніваються у власних силах і погано справляються з емоціями. Крім того, їм складно довіряти іншим, а через соціальну тривожність вони часто тримаються осторонь, навіть коли насправді хочуть бути серед людей.