Підпишіться на нас в Google
Діти, які росли з батьками, які були занадто зайняті й занадто серйозні, щоб приділяти час веселощам та іграм з ними, часто зазнають труднощів із повноцінним емоційним та неврологічним розвитком.
Щоб впоратися з цим, такі діти часто виробляють шкідливі звички, які переносять у доросле життя, пише Your Tango. Звісно, виховання не може складатися виключно з веселощів та ігор, але воно не повинно бути повністю позбавлене їх, адже гра – фундаментально важлива частина розвитку дитини.
Можна виділити щонайменше 5 звичок, які діти переносять у доросле життя, якщо батьки з ними ніколи не гралися.
Відсутність інтересу
Гра пов’язана з усіма видами дитячого розвитку, включаючи навіть розвиток мозку. Згідно з Childcare.gov, "діти вчаться мислити творчо, використовуючи уяву та вдаючи, розвивають навички критичного мислення через вирішення проблем, дізнаються про причинно-наслідкові зв’язки та зміцнюють навички пам’яті".
Це означає, що коли дітей заохочують гратися та веселитися, вони стають допитливими. Допитливість – основа навчання та інтелекту.
Коли батьки активно не підтримують розвиток цікавості через гру, діти стають байдужими, і ця відсутність цікавості супроводжуватиме їх і в дорослому житті.
Сумніви у власних здібностях
Гра з дитиною зміцнює її самооцінку. Коли діти самостійно складають пазл або придумують творчі правила для вигаданої гри, це дає їм відчуття досягнення та компетентності.
Доцент Університету штату Юта Крістіна Пей пояснила: "Досліджуючи та долаючи виклики, вони набувають нових компетенцій і навичок, які підвищують впевненість і формують стійкість – і те, і інше необхідне, щоб допомогти їм справлятися з майбутніми життєвими викликами".
Без спільної гри з батьками діти не вчаться пишатися собою та своїми досягненнями, що може призвести до сумнівів у власних здібностях. Ця відсутність впевненості в собі збережеться й у дорослому житті, впливаючи на їхні стосунки та професійний успіх.
Незнання, як справлятися з емоціями
Коли батьки дуріють зі своїми дітьми, це вчить їх веселитися та знімати стрес і тривогу. Більше того, надання дитині можливості гратися, коли вона переживає сильні емоції, допомагає їй опрацьовувати ці почуття по-своєму.
ЮНІСЕФ зазначив, що "коли ви насолоджуєтеся веселими моментами й смієтеся разом, ваш організм виділяє ендорфіни, що сприяють відчуттю благополуччя". Ці ендорфіни допомагають знижувати рівень стресу. Також додається: "Гра дає їм можливість виразити те, з чим вони борються, але для чого у них ще немає слів, щоб повністю це пояснити".
Веселощі та гра вчать емоційної регуляції. Саме так діти вчаться гідно програвати та приймати свою радість.
Соціальна тривожність
Гра допомагає дітям вчитися орієнтуватися в соціальних ситуаціях. Університет Великого Манчестера зазначив: "Спільні ігри та групові заняття – це більше, ніж просто веселощі. Діти вчаться вести переговори, співпрацювати, розуміти точки зору інших і вирішувати конфлікти".
Діти, з якими батьки ніколи не грали, часто віддаляються від однолітків, бо не знають, як з ними розмовляти. Вони не знають, як ділитися чи відстоювати себе, і не розуміють основ взаємодії.
У міру дорослішання діти, які так і не навчилися базовим соціальним навичкам, стають дорослими з соціальною тривожністю. Вони будуть самоізолюватися, навіть якщо хочуть бути поруч з іншими людьми, просто тому, що не знають, як поводитися.
Недовіра
Гра зміцнює зв’язок між батьками та дітьми. Різноманітні ігри дарують дітям теплі спогади про час, проведений з батьками, і допомагають їм зрозуміти, що цій людині можна безпечно розповідати все, що завгодно.
Відсутність гри у стосунках між батьками та дитиною може створити прірву. Саме під час гри діти вчаться довіряти та відкриватися. Без цього відчуття веселощів важко асоціювати любов із чимось іншим, окрім дисципліни та порядку.
Дорослі, яким важко довіряти іншим, матимуть труднощі в усіх своїх стосунках, що може призвести до проблем із психічним здоров’ям через самотність.
Раніше УНІАН повідомляв, що у людей, у яких не так багато друзів, можуть бути ці 6 дивних звичок, які відштовхують.
