Після операції з катаракти у Моне змінилось сприйняття кольору та стиль живопису.
Клод Моне, майстер кольору та світла, не раз повертався до однієї сцени, щоб передати всі відтінки та нюанси. Однак у 1910-х його зір почав підводити: катаракта робила кольори тьмяними, а мазки — грубими. Художник ледве розрізняв синій і зелений, а водяні лілії ставали коричневими, пише ZME Science.
Щоб врятувати зір і кар’єру, Моне погодився на ризиковану операцію з видалення катаракти у 1923 році. І саме після неї його сприйняття світу могло змінитися назавжди. У людини ультрафіолетове світло зазвичай фільтрується лінзою, але після операції обмеження зникло, і Моне, можливо, почав бачити відтінки, які раніше були невидимими, включно з "бджолиним фіолетовим". Це пояснює, чому його картини після операції демонструють незвичайні сині та фіолетові обертони.
До операції художник намагався компенсувати приглушені кольори червоними та жовтими, іноді створюючи сцени, що виглядали майже як пекло. Після лікування Моне відмовився від цих творів і повернувся до більш природних, делікатних відтінків.
Сьогодні картини Моне, створені під час хвороби, цінуються не лише як мистецтво, а й як унікальне свідчення того, як катаракта та лікування змінюють сприйняття кольору. Деякі дослідники навіть вважають їх містком між імпресіонізмом і абстрактним експресіонізмом, показуючи, як хвороба випадково вплинула на розвиток мистецтва.