Опущений погляд – один із сигналів, які ми подаємо, але які найчастіше неправильно тлумачать.
Людей, що рухаються крізь натовп, підтягнувши підборіддя й не відриваючи погляду від тротуару, можна зустріти на університетських містечках, у торгових центрах, на жвавих доріжках у парках. Більшість із нас одразу сприймає це як сором’язливість, смуток або бажання зникнути. Однак, це одна з найпоширеніших поз, що найчастіше неправильно трактуються, пише The Pulse.
Видання зазначає, що правда що ховається за цією простою позою, сягає у глибини мозку набагато глибше, ніж майже будь-хто може припустити.
Побачивши, як хтось переходить жваву вулицю, опустивши погляд, ми інстинктивно сприймаємо це як ознаку поразки. Як стверджують дослідники, це є помилкою.
Ми перетворюємо мимохідний погляд на цілий вирок щодо людини. Людина, яка дивиться на землю, може бути схвильованою – це правда. Водночас, видання зауважує, що людина може так само легко бути втомленою, зосередженою, зануреною в думки або просто втомитися від того, що їй доводиться зустрічатися поглядом зі сотнею незнайомців.
Додається, що деяким людям природно комфортніше, коли їхній погляд опущений.
"Щоб розібратися в виразі обличчя, потрібні зусилля, і не кожен хоче витрачати їх на натовп", - вказується в статті.
Видання констатує, що опущений погляд – один із сигналів, які ми подаємо, але які найчастіше неправильно тлумачать. І у мозку часто є на це причини, які взагалі не пов’язані з настроєм.
Пояснюється, що дивлячись під ноги під час ходьби, ви допомагаєте тілу зберігати вертикальне положення та рівновагу. Окрім цього, мозок використовує зображення землі, щоб спланувати кожен крок ще до того, як ваша нога торкнеться поверхні.
"Це своєрідна вбудована система контролю рівноваги, яка працює поза межами вашої свідомості", - розповідає видання.
Саме тому на нерівній бруківці або в рухомому натовпі цей погляд вниз – це мозок, який виконує свою роботу.
Окрім цього, видання розповіло, що є ще одна, менш очевидна причина.
"Ваша увага обмежена, а візуальний світ переповнений обличчями та мімікою", - наголошується в публікації.
Обличчя несе в собі більше інформації, ніж майже все інше, на що ми дивимося. Водночас, мозок не може одночасно розпізнавати кожне обличчя й глибоко замислюватися. Читання всього цього вимагає чималих розумових зусиль.
"Тому, коли ви напружено думаєте, погляд опускається, щоб звільнити розумові ресурси", - пояснює видання.
Більше того, поганий настрій, як правило, відбивається на тілі, і це проявляється в тому, як ми ходимо. Дослідження людей, які переживають депресивний епізод, показують, що вони ходять повільніше, рухи рук менші, а хода хиткіша.
Також спостерігається згорблена постава з нахилом уперед і підтягнутими плечима. Погляд опускається вниз, і все тіло ніби трохи згинається.
"Ця зміна може бути ледь помітною, її легко пропустити, якщо не знати, на що звертати увагу", - зауважує видання.
Часто саме хода виявляє почуття ще до того, як людина встигне висловити їх словами. Саме тут постава перестає бути лише звичкою. Вона стає вікном у те, про що розум, можливо, ще не готовий сказати вголос.
Однак, вчених дійсно здивувало те, що тіло не лише відображає те, як ми почуваємося. Воно також передає ці відчуття назад у мозок.
У ході одного вражаючого експерименту людей просили ходити або в "радісному", або в "похмурому" стилі, не повідомляючи їм, який саме.
Видання зазначило, що ті, хто ходив в "похмурому" стилі, запам’ятали набагато більше негативних слів, ніж позитивних. Ті, хто ходив у "радісному" стилі, навпаки, згадували веселі слова.
Їхній стиль ходи змістив весь баланс пам’яті. Те, як вони рухалися, вплинуло на те, до чого зверталася їхня пам’ять. Отже, похмура хода може бути як причиною, так і підказкою. Тіло й розум опинилися в замкнутому колі, де одне формує інше.
Видання підсумовує, що це аж ніяк не означає, що один погляд на тротуар – це вже діагноз. Погляд, спрямований вниз, не може підтвердити смуток так само, як посмішка не може довести радість.
Це має значення лише в поєднанні з іншими ознаками, такими як замкнутість або тривалий стрес, і ніколи само по собі.
Раніше УНІАН повідомляв, що експерти стверджують, що 10 000 кроків - це міф й пояснили, скільки насправді слід ходити щодня.
Також ми писали, що фізіотерапевтка розповіла про 2 ефективні техніки ходьби для тих, в кого біль в колінах та стопах.