Одне з найпоширеніших упереджень щодо людей, яким подобається бути наодинці, – це те, що вони інтроверти.
У час, коли самотність називають "епідемією", може здатися дивним, що так багато людей насправді прагнуть усамітнення, пише Upworthy.
Однак, як йдеться в статті, між тим, щоб бути наодинці, і тим, щоб почуватися самотнім, є велика різниця. І наука це підтверджує.
Протягом останнього десятиліття дослідники виявили певні риси у людей, для яких час, проведений наодинці, є джерелом задоволення.
Видання зазначає, що одне з найпоширеніших упереджень щодо людей, яким подобається бути наодинці, – це те, що вони інтроверти. Це досить логічне припущення, оскільки інтроверсія зазвичай означає потребу в тиші та самоті для відновлення сил.
Однак дослідники не виявили тісного зв’язку між інтроверсією та прагненням до самотності або задоволенням від неї.
У двох дослідженнях, проведених серед студентів університетів, вивчалися мотиви прагнення до самотності та перевага перебування наодинці над спілкуванням з іншими.
"У обох дослідженнях, всупереч поширеній думці про те, що інтроверти проводять час наодинці, бо їм це подобається, результати не виявили жодних доказів того, що інтроверсія є предиктором ані переваги, ані мотивації до самотності", - зазначили дослідники.
Вони виявили, що саме така риса особистості, відома як "диспозиційна автономія", спонукає людей шукати усамітнення.
Диспозиційна автономія – це вишуканий термін, що описує, наскільки добре ми самостійно регулюємо власну поведінку за власним вибором.
На думку авторів дослідження "Хто любить самотність?", диспозиційна автономія складається з трьох основних компонентів:
В статті пояснюється, що якщо вам подобається бути на самоті і ви відчуваєте від цього задоволення, то, ймовірно, ви прагнете жити відповідно до своїх цінностей, діяти відповідно до своїх інтересів, залишатися допитливим щодо своїх емоцій і не надто перейматися зовнішнім тиском.
Хоча описані вище риси свідчать про сильне почуття самостійності та самовизначення серед тих, хто полюбляє самотність, для деяких людей можуть мати значення й інші чинники.
У журналі Psychology Today психологиня Вірджинія Д. Томас пише, що "високочутливі люди" (HSP) потребують часу на самоті не лише тому, що це приємно й приносить задоволення, а й як форма турботи про себе та саморегуляції.
Далі Томас наводить три причини, чому високочутливі люди потребують самотності:
Їм потрібно глибоко опрацьовувати інформацію
Без усамітнення важко мислити глибоко, і це вдвічі актуальніше для високочутливих людей, які схильні до глибоких роздумів і переживань.
"Час, проведений на самоті, дозволяє всім нам – а особливо високочутливим людям – займатися такими процесами, як роздуми над проблемами з різних точок зору, розгляд ситуацій з позиції інших людей, а також отримання розуміння та сенсу щодо конкретної життєвої події", - пояснила Томас.
Щоб впоратися з надмірною стимуляцією
Високочутливі люди, як правило, мають високий рівень емпатії, і все, що вони сприймають і відчувають, глибоко западає в їхню нервову систему. Взаємодія з людьми сама по собі є дуже стимулюючою, а додавання будь-яких інших сенсорних подразників (яскраве світло, гучні звуки тощо) може легко призвести до перенавантаження.
Їм потрібно зняти стрес
"Для високочутливих людей (HSP) характерно відчувати перенапруження, коли на них одночасно навалюється занадто багато справ", – пише психологиня.
Вона наводить приклад: ви готуєте вечерю під музику, дитина розповідає вам історію, а тут ще й дзвонить телефон. Хоча деякі люди в такій ситуації можуть виконувати кілька завдань одночасно, розставляючи пріоритети, високочутливим людям важко відгородитися від зовнішніх подразників.
Раніше УНІАН повідомляв, що психологи в рамках дослідження встановили, чому ім'я "вилітає з голови", хоча людину ви добре пам'ятаєте.
Також ми писали, що вчені пояснили, чому людям іноді сняться чудернацькі сни.