Підпишіться на нас в Google
Люди, які легко впізнають знайомі обличчя, але постійно забувають, як звуть їхніх власників, насправді не мають жодних проблем із пам'яттю, пише silicon canals.
Про це свідчать дані психологічних досліджень – виявляється, мозок сприймає обличчя і імена як два абсолютно різні типи інформації, і лише один із них "прив'язаний" до реальних спогадів.
Уявіть ситуацію: до вас підходить людина, і ви миттєво згадуєте купу деталей про неї – де познайомилися, чим займається, про що сперечалися минулого разу. А ось ім'я – наче стерте. Психологи кажуть: це не збіг, а закономірність.
Ще у 1987 році дослідники Мак-Віні, Янг, Гей та Елліс провели показовий експеримент. Учасникам розповідали про людей на фотографіях, використовуючи слово Baker – в англійській мові воно може означати як прізвище (Бейкер), так і професію "пекар". Результат був однаковим щоразу: коли слово подавалося як назва професії – "пекар", – воно запам'ятовувалося набагато краще, ніж те саме слово в ролі прізвища "Бейкер". Цей феномен отримав назву парадокс Бейкера/пекаря (Baker/baker paradox).
Причина – у значенні. Слово "пекар" одразу тягне за собою купу асоціацій: борошно, піч, ранній підйом, запах хліба з сусідньої пекарні. А прізвище "Бейкер" не чіпляється ні до чого – воно приходить "без багажу". Психологиня Джилліан Коен, яка й дала назву цьому ефекту, зазначала, що власні імена практично позбавлені смислового навантаження – на відміну від звичайних слів. Більшість людей на прізвище Бейкер ніколи в житті не пекли хліб.
Науковці Віккі Брюс та Ендрю Янг у середині 1980-х років описали, як саме мозок розпізнає людей. Спочатку обличчя "звіряється" з тими, що вже збережені в пам'яті. Потім відкривається весь масив знань про людину – де зустрічалися, чим займається, які в неї звички. І лише в останню чергу мозок намагається дістати ім'я. Тобто ім'я перебуває в кінці черги обробки інформації, на окремому й значно вужчому "шляху" порівняно з рештою даних.
Цікаво, що за розпізнавання облич відповідає окрема ділянка мозку. У 1997 році дослідниця Ненсі Кенвішер із колегами виявила ділянку, яку назвали веретеноподібною звивиною обличчя – вона спеціалізується практично виключно на розпізнаванні облич. Це підтверджує: обличчя для нашого мозку настільки важливі, що для них "виросла" окрема система обробки.
Дослідження шкільних випускних альбомів показало: люди здатні впізнавати обличчя колишніх однокласників із точністю близько 90% навіть через 35 років після випуску, а через 48 років показник знижується лише до приблизно 75%. При цьому здатність пригадати імена тих самих однокласників падає набагато швидше.
Є ще один фактор, який заважає запам'ятати ім'я, – момент, коли ви його чуєте. За кілька секунд до того, як настане ваша черга представитися, мозок зайнятий підготовкою власної репліки, а не сприйняттям чужого імені. Цей ефект психолог Малкольм Бреннер дослідив ще у 1973 році й назвав його ефектом "наступного в черзі" – інформація, яку промовляють за кілька секунд до вашої репліки, запам'ятовується гірше за все інше.
Психологи радять кілька простих прийомів, які допомагають "закріпити" ім'я в пам'яті:
- Повторити ім'я вголос одразу після знайомства ("приємно познайомитись, Олексію") – це задіює так званий ефект генерації: інформація, яку ми відтворюємо самі, запам'ятовується краще.
- Штучно "прив'язати" до імені якусь асоціацію чи деталь – риму, схожість із кимось знайомим, будь-яку дрібницю.
- Записати ім'я разом з однією деталлю про людину протягом години після зустрічі.
- Не соромитися перепитати ім'я одразу, якщо забули, – це коштує набагато дешевше, ніж зізнаватися в цьому через кілька тижнів спілкування.
Психологія - інші новини
Раніше ми писали про те, чому люди уникають зорового контакту під час спілкування. Психологи пояснювали, що це не завжди свідчить про нещирість чи бажання щось приховати – часто причина криється в сором'язливості, тривозі чи звичайній незручності ситуації. Фахівці зазначали, що природний зоровий контакт, навпаки, робить людину привабливішою в очах співрозмовника – вона здається впевненішою та відкритішою до спілкування.
