Було побудовано лише один зразок.
Американський літак-невидимка Tacit Blue від Northrop був одним із найважливіших засекречених експериментальних літаків своєї епохи. Перший політ Tacit Blue відбувся в Зоні 51 5 лютого 1982 року, і він залишався засекреченим протягом наступних 14 років.
Про цей унікальний літак розповідає Гаррісон Касс у статті для 19FortyFive.
Концепція "Tacit Blue" виникла наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років на тлі занепокоєння щодо того, як НАТО може запобігти просуванню радянських бронетанкових формувань європейськими рівнинами.
У зв’язку з цим Сполучені Штати розробили концепцію "Assault Breaker", мета якої полягала у виявленні радянських формувань у глибині тилу та їхньому знищенні за допомогою високоточної зброї до того, як вони зможуть вступити в бій і захопити території в Європі.
Для реалізації цієї концепції був потрібен літак, здатний виявляти та відстежувати рухомі танки, бронетехніку та інші наземні формування. Звичайні розвідувальні літаки могли виявляти ці наземні формування, але радянські винищувачі та ЗРК робили їхнє виживання малоймовірним.
Таким чином, США почали розробляти амбітне рішення, що поєднувало потужний радар наземного спостереження з літаком-невидимкою, здатним перебувати відносно близько до ворожої території. Tacit Blue був фактично концептуальною розробкою раннього літака-невидимки для розвідки та спостереження.
Tacit Blue виглядав дивно, оскільки інженери ще тільки вчилися надавати літаку форму, що дозволяє відбивати радіолокаційні сигнали. У конструкції були використані гладкі, безперервно вигнуті поверхні, особливо навколо носової частини та фюзеляжу. Цей підхід до конструкції використовувався й для пізніших літаків-невидимок, зокрема B-2.
Tacit Blue заслужив прізвисько "Кит", оскільки аеродинаміка літака була нетрадиційною і нагадувала кита. Літак був оснащений двома турбовентиляторними двигунами Garrett, мав довжину близько 17 метрів і розмах крил 15 метрів.
Tacit Blue здійснив свій перший політ у Зоні 51 5 лютого 1982 року. Було побудовано лише один літак, однак, за повідомленнями, цей єдиний демонстраційний зразок здійснив 135 польотів за приблизно три роки – часто літаючи кілька разів на тиждень.
Обсяг випробувань надав цінні відомості та дані, особливо щодо малопомітності, інтеграції радарів, управління польотом, аеродинаміки та підтримання малопомітності під час тривалих операцій спостереження.
Програма завершилася в 1985 році після того, як демонстраційний зразок виконав свої завдання, надавши масу корисної інформації.
Сьогодні він виставлений у Національному музеї ВПС США в Дейтоні, штат Огайо.
Раніше УНІАН повідомляв, що в США готують до масштабного виробництва автономний підводний дрон, який може занурюватися на глибину до 6 км і працювати під водою до 10 днів без повернення на поверхню.