Закладаємося, до того як побачили нашу статтю, ви не звертали уваги на цей факт.
Люди, рік народження яких починається максимум із "19...", добре пам'ятають, що раніше, 30 років тому, у парках і на узбіччях доріг можна було побачити собачі фекалії саме білого кольору. Тепер же - тільки коричневі. Розберемося, куди подівся один із головних артефактів кінця 20-го століття і де білі собачі какашки насправді.
У сучасному світі, особливо в розвинених країнах, влада намагається пильно стежити за чистотою вулиць у містах. У деяких європейських державах, зокрема, в Німеччині, поширені штрафи для господарів, які не прибирають за своїми улюбленцями, а безпритульних бродячих собак там немає і в помині.
В Україні ситуація виглядає дещо інакше - прибирання екскрементів домашніх тварин залишається повністю на совісті власника собаки, і якщо він своїх завдань не виконує, тягар лягає на плечі комунальних служб. Люди самі вирішують, чи потрібно прибирати за собакою на вулиці - закон свідчить, що за перше порушення загрожує штраф у розмірі від 170 до 340 гривень, за повторне - від 340 до 510 гривень. Проте деякі господарі чотирилапих пухнастиків ігнорують питання чистоти і порядку.
У 90-ті роки, коли в багатьох країнах колишнього СРСР панувала розруха, за чистотою вулиць особливо не стежили, тому купи екскрементів як домашніх, так і бродячих собак зустрічалися набагато частіше, ніж тепер. Однак були вони іноді дуже дивного вигляду і незвичайного відтінку. Для того щоб зрозуміти причину, потрібно з'ясувати, звідки беруться білі какашки. Забігаючи наперед, скажемо, що справа далеко не в екосистемі - все набагато прозаїчніше.
За зорі Радянського Союзу в корм тваринам додавали кісткове борошно, фарш і самі кістки. З такими інгредієнтами варили каші для собак, а коли з'явився перший сухий корм, він теж не був високої якості. Часто в складі можна було побачити продукти переробки кісток тварин. Вони були багаті кальцієм, який, безумовно, необхідний улюбленцю для зміцнення зубів і кісток. Але цей елемент, як і будь-які інші корисні речовини, при передозуванні починає шкодити, а не допомагати організму. Концентрації кальцію були занадто високими для комфортного перетравлення, тому утворювалися надлишки, які виходили природним шляхом. Простіше кажучи, де білі собачі какашки - там тварини їдять дешевий корм або занадто багато кісток.
Фекалії "виходили" коричневого кольору, а білими ставали лише за кілька днів, коли випаровувалася волога, розкладалася органіка, а кальцій залишався як головний компонент, утворюючи характерну "скоринку", наче з крейди.
На початку 2000-х років, коли відбулися перші "проби пера" виробників собачих кормів, індустрія почала стрімко розвиватися. Ветеринари приділяли багато часу на розробку збалансованого харчування для тварин. Досить швидко вони дійшли висновку, що м'ясо-кісткове борошно або фарш - це не найкращий варіант, і стали використовувати інші джерела кальцію, які легше засвоюються організмом собаки.
Можна сказати, що науковий підхід до харчування тварин і ширші можливості виробників кормів - перша причина, чому більше немає білого собачого лайна на вулицях наших міст. Друга причина полягає в розвитку самих держав і населення в них, адже ніхто не заважає господарям тварин купувати десь кісткове борошно або фарш, годувати цим улюбленця і давати йому кістки понад норму. Однак люди так не роблять, а отже, підходять до питання утримання своїх тварин з більшою часткою відповідальності. Проте кожна людина має пам'ятати, що якщо в її улюбленця кал раптом забарвився в білий колір, це може свідчити про збої в роботі організму, і краще показати "пацієнта" лікарю.