На думку психологів, так можна зрозуміти, що буде з вашою парою надалі.
Спільне проживання – логічний наступний етап для багатьох стосунків, проте люди починають жити разом з різних причин. Іноді таке рішення пара приймає вимушено, бо так складаються обставини, а в деяких випадках необхідність жити разом зумовлена бажанням перевірити стосунки або провести більше часу разом. Дізнайтеся, що про це кажуть психологи і як, знаючи причину, з’ясувати, яким чином стосунки розвиватимуться далі.
Багато пар на певному етапі стосунків вирішують жити разом – це означає, що вони проживають разом певний час, перш ніж укласти офіційний шлюб, або взагалі замінюють його таким спільним проживанням. Одні вважають, що співжиття до офіційної реєстрації стосунків вигідне обом, оскільки це, свого роду, "пробний період", у рамках якого можна зрозуміти, як людина поводиться у побуті. Інші вважають, що такий формат зручний лише чоловікові, а жінка, скоріше, втрачає, ніж здобуває.
Дослідження американських вчених показали, що пари, які живуть разом, але не збираються одружуватися, частіше сваряться – люди проявляють агресію один до одного, вступають у конфлікти й навіть розлучаються, ніж ті, хто відразу оформлює стосунки офіційно або сприймає етап співжиття як період перед неминучим шлюбом.
Разом із тим закохані пари часто самі до кінця не розуміють, як швидко варто з’їжджатися, і воліють діяти інтуїтивно, якщо причиною є бажання бути ближче одне до одного, пізнати партнера та перейти на новий етап стосунків. На думку психологів, такі пари сваряться і розлучаються набагато рідше, ніж ті, хто почав жити разом через зовнішні причини – якусь небезпеку, фінансові труднощі тощо.
Американська психологиня Клер Чепмен разом із колегами провела дослідження, в рамках якого намагалася з’ясувати, як три основні причини співжиття – зручність, бажання проводити разом більше часу та перевірка стосунків – впливають на пару та спільне життя. В експерименті взяли участь 485 дорослих людей, які або вже жили разом зі своїм партнером, або почали це робити в ході дослідження.
Результати вразили – до кінця експерименту 139 осіб розійшлися, більша частина з них – ті, хто почав жити разом, щоб перевірити стосунки на міцність. Водночас пари, які почали жити разом, керуючись сильними почуттями одне до одного або просто зручністю, опинилися поза групою ризику розставання.
Чепмен та її колеги з’ясували, що мотивація у всіх трьох груп учасників була абсолютно різною на психологічному рівні. Наприклад, ті пари, які хотіли спільним проживанням перевірити стосунки, спочатку вже не були задоволені своїм союзом, а ті, хто з’їхався, щоб бути ближче один до одного, навпаки, не мали жодних серйозних претензій до своїх партнерів і були щасливі.
Цікаво, що незалежно від причин, у всіх пар із плином часу знижувалася задоволеність від спільного проживання, але це не впливало на відданість – розлучитися лише через поодинокі негативні моменти ніхто не хотів. Єдиною групою, яку вчені виділили з загальної маси, стали саме ті, хто вирішив перевірити стосунки на міцність.
Дослідження показали, що такі союзи, які й без того не були особливо міцними через внутрішні розбіжності, ризикують розвалитися під тягарем побуту, що, власне, у більшості випадків і відбувалося. Тож іноді спільне проживання з метою перевірити стосунки та розібратися в них – не така вже й погана ідея, але треба бути готовим до того, що пара зрештою розпадеться.