Бажання проявити ввічливість і турботу про інших може бути шкідливим.
Постійне прагнення догодити іншим людям може непомітно зруйнувати внутрішню мотивацію, навіть якщо така поведінка здається проявом ввічливості та турботою про оточення. Про це пише видання UpWorthy із посиланням на досліженння психолога Марка Треверса, опубліковане у Psychology Today.
Видання зазначає, що уважність до почуттів інших людей сама по собі є позитивною рисою. Саме завдяки таким людям світ стає комфортнішим: вони прибирають за собою, дотримуються правил спільного простору та враховують інтереси оточення. Водночас проблема виникає тоді, коли людина починає залежати від чужого схвалення у кожній своїй дії.
За словами Треверса, для формування стійкої мотивації необхідні три ключові складові: відчуття компетентності, відчуття зв'язку з іншими людьми та автономія – переконання, що власні дії є результатом особистого вибору.
Психолог пояснює, що саме останній компонент поступово руйнується через звичку постійно шукати зовнішнього підтвердження правильності своїх рішень.
Як ідеться у публікації, така поведінка спочатку здається цілком нешкідливою: людина радиться з партнером перед новим проєктом, уважно стежить за реакцією співрозмовників або нервово очікує оцінки після публікації допису. Проте згодом це може перетворитися на автоматичну модель поведінки.
"Це стає убивцею мотивації, коли перетворюється на рефлекс, який говорить: "Я не дію, доки не знаю, що хтось схвалює"", - пояснює психолог.
За словами психолога, в такому сценарії мозок поступово перестає отримувати задоволення від власних досягнень і починає шукати винагороду виключно у схваленні інших людей. Саме це з часом підриває внутрішню мотивацію.
Матеріал також наводить думку психологині Шанель Фрімен. Вона попереджає, що постійне прагнення відповідати чужим очікуванням здатне призвести до тривожності, депресії, емоційного вигорання та накопичення образ.
Водночас психологи наголошують, що повернути внутрішню мотивацію можливо. Для цього варто поступово відмовлятися від звички шукати схвалення в дрібних і малоризикових рішеннях, щоб згодом навчитися більше довіряти власним оцінкам. Також експерти радять розвивати самосвідомість, аналізувати власні рішення та звертати увагу на вчинки, які приносять задоволення незалежно від реакції оточення.
Як писав УНІАН, у стосунках перехід від флірту до серйозних намірів може затягуватися, і це часто викликає розчарування та непорозуміння. Психологи пояснюють, що нерішучість у стосунках може бути рисою особистості, пов’язаною з культурними особливостями, страхом відмови чи сімейним вихованням.
Також ми розповідали, що ледачі люди часто виправдовують свою бездіяльність типовими фразами, які приховують небажання брати відповідальність. Серед них – "зроблю це пізніше", "мені просто не хочеться", "хтось інший впорається" чи "я краще працюю під тиском".