Психолог Джеймс Вітфілд дійшов висновку, що збереження речей часто є тихим актом самопідтвердження.
Люди вважають, що батьки, які зберігають дитячі малюнки та інші речі – це м’якосерді люди, ті, хто має велику емоційну ємність і хист до ностальгії. Іноді це правда, але часто – ні, пише Space Daily.
Психолог Джеймс Вітфілд після багатьох років роботи з людьми дійшов висновку, що збереження речей часто є тихим актом самопідтвердження.
"Ця шухляда говорить: це сталося. Я був тут. Був один вівторок у жовтні, коли ця маленька людина вручила мені цей малюнок, і саме мені вона його вручила. Відбиток долоні – це не сентиментальний предмет. Це квитанція", - йдеться в статті.
Вказується, що батьки маленьких дітей нерідко описують наступні роки після появи дитини як якийсь туман.
"Вони можуть перелічити події в хронологічному порядку, але їм важко відчути, що вони були головними героями будь-якої з них", - пояснює психолог.
Вітфрід поділився, що за цією "туманністю" стоїть справжня когнітивна наука, і це не просто втома. Дослідження свідчать, що сприйняття часу мозком залежить від того, скільки різних ментальних образів він обробляє за одиницю часу. Коли дні повторюються, мозок перестає кодувати кожен з них окремо, він їх стискає.
"У дорослих, чиє життя має чітку структуру й повторюється, менше знакових подій, які б закріплювали спогади. Мозок зливає воєдино те, що не може розрізнити. Підгузки, ланч-бокси, час сну – і все повторюється. Три роки можуть злитися в щось таке, що при згадці здається одним довгим вівторком", - зазначає психолог.
Багато батьків маленьких дітей описують своєрідний розрив між діяльністю та переживаннями. Тобто, вони водять дитину до педіатра, влаштовують дні народження, але якась частина їхнього "я" спостерігає за цим з невеликої відстані, розповідаючи про власне життя від третьої особи.
За словами психолога, таке відчуття деперсоналізації, у м’якших формах, надзвичайно поширене в періоди хронічного стресу та недосипання, що майже ідеально описує раннє батьківство.
"Саме тут збереження починає набувати сенсу. Якщо ваші власні спогади про ті роки ненадійні, якщо якась частина вас підозрює, що ви не були повністю присутні, то артефакти стають опорою. Малюнок на холодильнику – це не прикраса. Це угода з реальністю", - розповів Вітфрід.
Він додає, що зберігання заспокоює того, хто зберігає. Дитині, часто, ця папка взагалі не потрібна.
"Люди тримають те, чого бояться втратити. Кожен, хто бачив, як батьки пам’ятають про кожен день народження та найдрібніші подробиці життя своєї дитини, може впізнати той самий захисний інстинкт, що проявляється в різних формах", - підсумував психолог.
Раніше УНІАН повідомляв, що люди, яких з дитинства привчили до самостійності, мають одну погану рису характеру.
Також ми писали, що психологи назвали причину, з якої дорослі діти рідше відвідують батьків.