Добре спроектовані споруди можуть стати цінним місцем для морських мешканців.
У 1978 році біля узбережжя штату Массачусетс затопили тисячі шин, заповнених бетоном, щоб створити штучний риф. Він став першим офіційно ліцензованим об'єктом такого типу в штаті й згодом перетворився на середовище існування для риб та безхребетних. Про це пише android.com.pl.
Того року співробітники Відділу морського рибальства штату Массачусетс облаштували риф на дні затоки Кейп-Код, використавши 600 бетонних модулів. Він розташований у протоці Нантакет-Саунд, приблизно за 3,5 км на південь від гирла річки Басс, на глибині близько 10 метрів.
Споруду створили для підтримки популяцій риб і омарів. Навіть через 40 років вона продовжує виконувати цю функцію.
Спочатку риф займав близько 51 гектара. Його облаштували, щоб урізноманітнити рівне морське дно, майже позбавлене природних укриттів та інших структур. Конструкції мали забезпечити схованки для риб і безхребетних, а також поліпшити умови для любительської риболовлі.
Цей задум спрацював: на рифі, зокрема, зафіксували чорного морського окуня, омарів і морських зірок. Дослідження показали, що тварин приваблюють численні укриття, простір між модулями та стабільна поверхня.
На першому етапі на морське дно опустили близько 1500 конструкцій, кожна з яких складалася з трьох-п'яти шин, з'єднаних у пучки. Для стійкості кожен пучок обтяжили бетоном. У 1994 році додали ще приблизно 1000 таких конструкцій.
У 2014 році на риф доставили матеріали 22 партіями, а в січні 2020 року його доповнили новими бетонними елементами та гранітними брилами. Водночас шини більше не використовують для будівництва штучних рифів. Перевагу віддають бетону, природному каменю та спеціально розробленим конструкціям.
Штучні рифи не є універсальним способом розв'язання проблем океану. Однак за умови правильного проєктування вони можуть стати цінним середовищем існування для морських мешканців. Приклад Массачусетсу доводить, що навіть бетонні споруди здатні підтримувати морське життя протягом десятиліть.
Історія рифу біля узбережжя Массачусетсу особливо цікава на тлі іншого експерименту, який завершився зовсім інакше. Йдеться про риф Осборна біля узбережжя Форт-Лодердейла у Флориді. У 1970–1980-х роках на морське дно там опустили понад 2 млн шин, які мали стати основою штучного коралового рифу.
Однак шини з'єднували не бетоном, а нейлоновими мотузками та сталевими затискачами. Ці кріплення не витримали штормів і ураганів. З часом конструкції почали руйнуватися, а шини перетворилися на рухомі морські відходи, які пошкоджували розташовані поблизу природні коралові рифи.
Протягом десятиліть проблему ігнорували або намагалися применшити її масштаби. Лише у 2007 році водолази ВМС США, представники берегової охорони та волонтери розпочали офіційну операцію з вилучення шин. Однак значна частина тих, які спочатку опустили на дно, досі залишається біля узбережжя Форт-Лодердейла.
Досвід Массачусетсу та Флориди показує, що результат створення штучного рифу залежить не лише від самої ідеї, а й від якості її реалізації. Стабільна конструкція може десятиліттями підтримувати морське життя, тоді як невдало спроєктована здатна перетворитися на одну з найдорожчих помилок у спробах захистити океан.
Раніше повідомлялося, що судно, на якому подорожували президенти США, навмисно затоплять. Океанський лайнер SS United States, який протягом десятиліть перевозив через Атлантику президентів і знаменитостей, незабаром завершить свою історію як пасажирське судно.
Його планують затопити біля узбережжя Мексиканської затоки у Флориді в листопаді 2026 року. Очікується, що лайнер стане найбільшим у світі штучним рифом. Проєкт має на меті створити нове середовище існування для морських мешканців, а також привабити дайверів, рибалок і туристів.