Лівосторонній та правосторонній рух досі поділяють світ на дві дорожні системи.
Хоча сьогодні це може здатися дивним, але колись лівосторонній рух був поширений майже в усьому світі. Більше того, зміни відбулися досить швидко й кардинально, тож сьогодні переважна більшість країн, навпаки, регулюють дорожній рух саме по правій стороні, зокрема й Україна.
Розберемося, чому так сталося і в яких країнах Європи лівосторонній рух досі користується популярністю.
Згідно з найпоширенішою теорією, переважання лівостороннього руху в минулому було пов’язане насамперед із міркуваннями безпеки.
Справа в тому, що більшість людей завжди були правшами і, відповідно, основний вантаж у них зазвичай розташовувався саме в правій руці. Через це під час зустрічі на дорозі їм було набагато зручніше триматися лівого боку, щоб ведуча рука і те, що вона тримає (зокрема зброю), залишалися між людиною та можливою загрозою.
Точно невідомо, в якій країні лівосторонній рух з’явився першим, адже навіть якщо він і був десь офіційно прийнятий, усе швидко змінилося в Середньовіччі, коли на перший план вийшли не питання захисту, а зручність керування візками.
І тут знову зіграла свою роль праворукість: кучері частіше тримали віжки в правій руці, оскільки, коли їх потрібно було натягувати для контролю руху коня, це було зручніше робити саме ведучою рукою.
Коли ж два вози роз’їжджалися на вузькій дорозі, для маневру потрібно було натягнути віжки в потрібний бік, а оскільки вони вже були в правій руці, то й тягнути їх було легше саме вправо обом зустрічним.
Так з часом природна перевага правої руки над лівою перетворилася на негласне правило, за яким зустрічні вози повинні роз’їжджатися саме по правій стороні.
Втім, на законодавчому рівні важливу роль у поширенні правостороннього руху відіграла Франція. Після революції її влада почала систематизувати правила дорожнього руху й обрала саме правосторонню модель.
Частково це пояснювалося тим самим негласним правилом, а частково – прагненням дистанціюватися від Британії, де на той час уже закріпився лівосторонній рух.
А оскільки Франція в той період була однією з провідних держав Європи, встановлення єдиних правил руху швидко стало своєрідним "трендом", який почали переймати й інші країни, щоправда, не всі однаково.
Так, наприклад, лівосторонній рух – де кермо розташоване праворуч – було законодавчо закріплено в Австро-Угорщині, тож можна сказати, що цей феномен торкнувся й території сучасної України – точніше, земель Галичини, які тоді входили до складу імперії.
Але все ж остаточно правосторонній рух став домінувати в автомобільну епоху, коли автовиробникам було вигідно стандартизувати транспортні засоби з міркувань економії. У результаті навіть держави з багатовіковою традицією лівостороннього руху почали поступово переходити на праву сторону.
Втім, були країни, які так і не прийняли глобальну модель, і насамперед – Британія. На це вплинули два фактори: по-перше, на момент поширення французького тренду на систематизацію правил у Британії вже була розвинена транспортна система, і її перебудова вимагала б великих витрат.
А по-друге, Британська імперія в той період перебувала на піку могутності й охоплювала значну частину світу, тож британці хотіли не підлаштовуватися під більшість, а самі встановлювати собі правила.
Відповідно, лівосторонній рух зберігся в багатьох колишніх британських володіннях – у Південній Африці, Індії, Австралії та Новій Зеландії. Хоча існували й окремі винятки, де лівосторонній рух закріпився незалежно від впливу Британії.
Наприклад, не всі знають, чому в Японії лівосторонній рух - адже ця країна ніколи не входила до складу Британської імперії. Насправді ж у японців це було пов’язано з тим, що самурайські катани, на відміну від європейських мечів і шабель, помітно виступали вбік (будучи, знову-таки, на лівому боці через домінуючу праворукість), тому під час руху вузькими вулицями воїнам було зручніше триматися лівого боку, щоб не зачіпати перехожих.
До цього з часом пристосувалися цивільні, а сучасна Японія так і не перейшла на правосторонній рух через високі витрати та відсутність практичної необхідності.
Раніше ми писали, чому в Америці не прають одяг вдома.