В українській мові слово вилка є, але воно вживається зовсім не для позначення того, чим ми їмо.
Ми щодня снідаємо, обідаємо, вечеряємо, але зовсім не звертаємо увагу на те, як називаємо столове наряддя. Так, ми можемо розмовляти літературною українською мовою, але в побуті вживати слова, які нам знайомі з дитинства, і не замислюватися про те, що це суржик.
Подібна історія склалася зі словом "вилка". Насправді в українській мові слово "вилка" є, але воно вживається зовсім не для позначення того, чим ми їмо.
"Дайте нами три вилки", "Перепрошую, у мене впала вилка, можете її замінити", "Мамо, принеси мені вилку, я хочу їсти", "Ці вилки такі гарні, хочу собі такі", - чути звідусіль. Але так говорити не варто, якщо чистота мови для вас не порожній звук.
То ж як сказати "вилка" українською на позначення предмета, яким ми щодня користуємося на кухні? Як перекласти слово "вилка" українською?
Відповідь проста – в українській мові на позначення столового приладдя з ручкою, що має два, або більше загострених зубців, вживають чудове слово "виделка".
Ось що про слово "виделка" йдеться в Академічному тлумачному словнику української мови (СУМ):
"Виделка – це знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями. Усе срібне-золоте, усе срібне-золоте! І ложки, і тарілки, і ножі, і виделки (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (А.-Дав., За ширмою, 1963, 205)".
Цікаве пояснення можна знайти у Публічному електронному словнику української мови:
"Виде́лка — знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями; з’явилося значно пізніше за ложку (спочатку у Венеції в XI ст., а у вжиток увійшло з XIV ст.); раніше страву брали "трьома пучками"; в Україні виделки з’явилися теж дуже пізно; серед численного столового срібла після К. Острозького залишилося 250 ложок і лише 12 виделок".
А от слово "вилка" – це трошки про інше.
Ось що про слово "вилка" можна знайти у Великому тлумачному словнику української мови:
Тепер ви знаєте ще на одне українське слово більше і ваша мова стала гарнішою.
Топ-вчитель України Олександр Авраменко пояснив різницю у значенні близькозвучних слів "маляр" та "муляр".
Хоча вони схожі за вимовою та написанням, означають ці слова зовсім різне.
"Маляр - це робітник, що фарбує будівлі, стіни приміщень, але не тільки. Також "малярами" називають людей, які пишуть картини, тобто художників. Своєю чергою, "муляр" - це майстер мурування, тобто фахівець, що зводить цегляні будинки", - пояснив мовознавець.