В Ісландії, де мешкає 65-70 % їхньої популяції, вони змінюють забарвлення від шоколадного відтінку влітку до синювато-коричневого взимку.
Коли ми думаємо про арктичних тварин, перша тварина, яка спадає на думку, зазвичай - білий ведмідь. Про це пише discoverwildlife.
Але маленький хижак, вага якого становить одну п’ятдесяту менше, можливо, є ссавцем, який найкраще пристосований до життя в холодних північних районах нашої планети: песець.
Цікаво, що ця лисиця, як і її більший рудий родич, також виграє від того, що є неперевершеним всеїдним і опортуністом, що дозволяє їй пережити сезонні піки та спади достатку їжі в тундрі.
Як випливає з назви, песці мешкають у циркумполярній Арктиці, альпійській тундрі та на узбережжях островів.
Більшість песців у світі мають біле зимове хутро (воно допомагає їм маскуватися на снігу), яке злітає, оголюючи насичено-коричневу літню шерсть, але хутро синього забарвлення - незвичайне для всього світу, але в Ісландії, де мешкає 65-70 % популяції, - змінює колір від шоколадного відтінку влітку до синювато-коричневого взимку.
Відзначається, що песці без хвоста мають довжину 50-75 см - при цьому хвіст додає ще 25-42 см. Вони важать 3-4 кг.
У песця є безліч пристосувань, що допомагають йому виживати в суворих арктичних умовах. Головне з них - густе й пухнасте хутро, що змінюється залежно від пори року: влітку воно рідше й сірого кольору, а взимку стає густим і білим, що дозволяє тварині зливатися з навколишнім середовищем. У статті зазначено:
"Крім того, це єдині представники родини псових, у яких хутро росте навіть на подушечках лап, немов вбудовані снігоступи. Під час сну песець використовує свій пухнастий хвіст як ковдру: він згортається в щільний клубок і вкривається хвостом, щоб зберегти тепло".
Примітно, що в Ісландії раціон песців складається з падалі (залишків ссавців), морських птахів, польових мишей та ягід. На решті ареалу вони харчуються переважно лемінгами. Щоб добути лемінгів із нір, песцям часто доводиться вдаватися до хитрощів: вони підстрибують високо в повітря й пірнають головою в сніг, намагаючись спіймати здобич.
Песці - спритні падальники: вони харчуються мишами, мешканцями прибережної зони, а також тушами тюленів, китів, північних оленів або овець. Восени вони їдять дозрілу водяницю (шикшу), що росте на пустищах, і роблять запаси їжі на голодний час.
Їхнє спарювання відбувається в період з лютого по травень: дитинчата (у виводку може бути до 15 цуценят) народжуються з квітня по липень, після вагітності, що триває 51-54 дні.
Коли температура навколишнього середовища опускається нижче 0 °C, пінгвіни посилюють приплив теплої крові до лап. Однак, хоча це запобігає їх обмороженню, водночас зростають і втрати тепла.
Пошук балансу між необхідністю зігрівати лапи та запобіганням втрати тепла (а отже, й енергії) організмом - ключовий аспект терморегуляції пінгвінів.