Саме ці спогади становлять основу емоційного благополуччя дорослих.
Психологи стверджують, що два дитячі спогади, які найміцніше пов'язані зі щастям у дорослому віці, – це не дні народження чи літні канікули, а два тихі, непомітні моменти, повз які більшість людей проходять, не усвідомлюючи, що вони вплинули на їхнє життя. Про це пише leravi.org.
Перший тип – це спогад про те, що вас бачили – не хвалили, не оцінювали, не заохочували ні до чого – просто бачили, коли ви робили щось, що не мало значення. Наприклад, дитина малює за столом, поки батько чи мати читає поруч. Або дитина грається в саду, поки хтось сидить на задньому ганку з чашкою чаю, не спостерігаючи безпосередньо, але перебуваючи поруч. Це не увага в цілеспрямованому сенсі, а відчуття того, що ваше існування в цей звичайний момент реєструється десь у свідомості іншої людини.
Як зазначається в статті, дослідження показують, що дорослі з такими спогадами демонструють меншу схильність до компульсивної продуктивності та тривожність, пов’язану з необхідністю займати певний простір.
Тривога з приводу нестачі місця для заробітку, яка є причиною стількох нещасть у дорослому житті – нав'язлива продуктивність, нездатність відпочити без почуття провини, постійна потреба на низькому рівні виправдовувати своє існування результатами своєї діяльності – як правило, проявляється тихіше у людей, з якими колись просто сиділи поруч.
Це момент, коли сталося щось негативне – істерика, брехня, невелика жорстокість, а потім, після того як буря вщухла, все тихо повернулося на круги своя. Не після формальної розмови, уроку чи вибачення, а так, що наступний ранок – це просто наступний ранок – без слідів, без підрахунку очок, без втрати тепла, що сигналізує про те, що довіру тепер потрібно завойовувати заново.
Як зазначається в статті, діти, які відчули безумовне прийняття після конфлікту, демонструють більшу стійкість стосунків у дорослому віці. Пам’ять про успішне прийняття функціонує як емоційний якір під час майбутніх конфліктів.
Як зазначають психологи, цей тип пам’яті вчить, що любов – це не умовний ресурс, який зникає, коли ви погано поводитеся. Що люди, які вам дорогі, не зроблені зі скла. Діти, що мають таку пам'ять – які можуть згадати момент, коли вони дійсно були важкими, і їх все одно прийняли назад, без драми, без послаблення стосунків, – як правило, виростають у дорослих, які можуть терпіти звичайні тертя в особистих стосунках.
Дослідження підтверджують, що ці тихі моменти часто несуть у собі більшу емоційну вагу, ніж драматичні події. Мимовільний характер їх появи передбачає, що вони інтегрувалися в наше фундаментальне почуття безпеки та приналежності.
Раніше психолог пояснив, чому батьки зберігають дитячі малюнки та інші речі. Найчастіше справа не в ностальгії.