Розповідаємо, що означає слово "дякую", походження слова "спасибі" та чи можна перше замінити другим і навпаки.
Хтось каже "дякую", інші - "спасибі". Інколи ті, хто каже "дякую", роблять зауваження тим, хто каже "спасибі" - мовляв, це неправильно. Ми вирішили розібратися, що насправді означає "дякую", походження слова "спасибі" та яке з них більш українське.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як правильно сказати "батюшка" українською - відповідь мовознавця.
За інформацією Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України, дієслово "дякувати" має багато похідників в українській мові:
Звідки ж пішло слово "дякую", "дякувати"? За словами заступника директора Інституту мовознавства ім. О. Потебні кандидата філологічних наук Олександра Скопненка, в українську мову слово "дякую" прийшло в 1433 році з Римської імперії. Загалом етимологічний ланцюжок можна прослідкувати так: українське "дякую" - польське "dziękuję" - староверхньонімецька "dank" ("подяка"). Дієслово від нього - давньонімецьке слово "denken" ("думати"), й воно споріднене з латинським "tongeo" - "знаю". Тобто це мало означати: "Знаю, памʼятаю добро, яке мені зробили".
Українці, коли висловлюють вдячність кажуть "дякую" або "спасибі", але дехто вважає, що другий варіант неправильний. Чому не можна говорити "спасибі"? Насправді, так говорити можна. За словами мовознавця Олександра Авраменка, вдячність можна висловлювати словом "спасибі", але "дякую" є більш поширеною етикетною формулою висловлення вдячності.
Слово "спасибі" з’явилося в українській мові пізніше, від "дякую" - у XVI столітті. Походить воно від сполуки слів - "спаси" і "Боже", яка з часом перетворилася на "спасибі". Саме таке побажання казали на знак поваги та приязні, аби у людини було все гаразд. І його можна вживати нарівні зі словом "дякую" - головне, аби щиро.