Вчені хотіли з’ясувати, як швидко лосось освоїть середовище існування, яке було для нього недоступним понад століття.
У 2024 році в США демонтували чотири дамби гідроелектростанцій на річці Кламат, відкривши для лосося понад 640 км річкового середовища, яке було недоступним для нього понад століття. Вчені хотіли з’ясувати, як швидко риба повернеться на ці території, і результат перших двох сезонів міграції їх здивував, пише The Times of India.
Річка Кламат простягається більш ніж на 400 км від південного Орегону до узбережжя Північної Каліфорнії. У 2024 році на ній демонтували чотири гідроелектричні дамби: J.C. Boyle, Copco 1, Copco 2 та Iron Gate.
Після демонтажу понад 640 км основного русла та приток знову стали доступними для риб. Ці території були недоступними для них понад 100 років.
Результати перших двох сезонів міграції чавичі дослідники описали в роботі "Відновлення дикої природи у верхній частині басейну річки Кламат: швидке повторне заселення чавичею після найбільшого у світі демонтажу дамб", опублікованій у журналі Scientific Reports.
Щоб оцінити міграцію лосося, дослідники використовували стаціонарний сонар із високою роздільною здатністю поблизу місця колишньої дамби Iron Gate. За його допомогою вони визначили приблизну кількість чавичі, яка пройшла вгору за течією.
За оцінками науковців, у 2024 році повз місце колишньої дамби пройшли 7742 чавичі, а у 2025 році – 13 310. Першу рибу зафіксували 2 жовтня 2024 року, а наступного року – 12 вересня.
Наземні обстеження показали, що чавича поширилася на 345 км знову доступного середовища існування. Риба дісталася Бітті-Геп на річці Спраг, розташованого на висоті близько 1250 метрів і більш ніж за 580 км від Тихого океану.
За перші два сезони міграції чавича повторно заселила 88% документально підтвердженого історичного ареалу свого поширення. Однак це не означає, що лосось зайняв 88% усієї річки Кламат або що 88% історичної популяції повернулися.
Дослідники підрахували частку довжини річки в межах документально підтвердженого історичного ареалу чавичі, яку риба знову почала використовувати після демонтажу дамб. Саме ця частка становила 88%.
На думку авторів дослідження, швидкому поверненню лосося могла сприяти географія басейну Кламат. У його верхній частині є широкі ділянки з відносно невеликим ухилом, а також річки з живленням від джерел, які можуть забезпечувати холодну воду.
Дослідження дає першу кількісну оцінку повторного заселення річки після демонтажу дамб. Водночас автори наголошують, що для оцінки довгострокового відновлення популяції необхідні подальші спостереження.
Чавича в Кламаті переважно живе від двох до чотирьох років, тому вченим потрібно ще кілька років, щоб оцінити, що станеться з першим поколінням риби, яке розмножуватиметься на знову доступних територіях.
Демонтаж дамб також може створити умови для повернення весняної форми чавичі, яка історично була поширена у верхній частині басейну Кламат, але не спостерігалася поблизу колишньої дамби Iron Gate з 1970-х років. Водночас дослідники зазначають, що перевірити, чи повернеться вона, можна буде лише завдяки подальшим спостереженням і генетичним дослідженням.
Крім того, частина чавичі, яка повернулася на відкриті території, мала риборозплідне походження. Тому перші результати не можна трактувати як доказ повного відновлення дикої популяції лосося.
Раніше було названо риб, які вміють ходити, повзати і навіть підкорювати водоспади. Хоча риби передусім асоціюються з плаванням, деякі види можуть пересуватися дном водойми за допомогою плавців, а окремі навіть здатні виходити на сушу. Наприклад, донні риби використовують плавці, щоб фактично "ходити" морським дном. Водночас експерти зазначають, що називати всі ці способи пересування "ходьбою" можна лише в широкому сенсі.