Зумери визнають, що їхнє покоління має жахливу репутацію.
Батьки зумерів систематично втручаються у працевлаштування своїх вже дорослих дітей – телефонують роботодавцям, подають заявки на вакансії від їхнього імені та навіть беруть участь у співбесідах. Така тенденція вже викликає занепокоєння у фахівців з управління персоналом, пише The Wall Street Journal.
Видання наводить історію операційного директора кадрової компанії з міста Фербанкс (штат Аляска) Стівена Кларка. Після звільнення 24-річного працівника, який у перший тиждень роботи чотири рази запізнився або взагалі не з'явився на роботу, чоловікові довелося пояснювати своє рішення ще й матері співробітника. За словами Кларка, жінка телефонувала з проханням дати її синові ще один шанс, однак розмова швидко переросла у конфлікт.
Як розповідає автор публікації, роботодавці дедалі частіше стикаються з тим, що батьки супроводжують своїх уже дорослих дітей на всіх етапах пошуку роботи. Якщо після пандемії COVID-19 це здебільшого обмежувалося присутністю на співбесідах, то тепер, за словами кар'єрної консультантки сервісу Zety Жасмін Ескалери, йдеться фактично про спільне керування кар'єрою.
Кларк зазначає, що така поведінка стала для нього майже звичною.
"Першого разу, коли це сталося, я був шокований. Відтоді це вже більше схоже на реакцію: "Ну ось, знову"", - розповідає кадровик.
У публікації йдеться, що батьки телефонують менеджерам із найму, цікавляться результатами розгляду резюме, обговорюють із роботодавцями соціальний пакет або навіть перебувають поза кадром під час онлайн-співбесід, допомагаючи дітям відповідати на запитання. Водночас HR-фахівці вважають таку практику неприйнятною.
"Батьки не повинні телефонувати роботодавцям, щоб перевіряти статус заявки чи ставити запитання від імені своєї дитини", - каже директорка з підбору персоналу великої медичної системи Лонг-Айленда Лінн Альба.
Водночас частина батьків переконана, що втручання виправдане у складних випадках – наприклад, коли дитина має соціальну тривожність, стикається з несправедливим ставленням або токсичним керівником. Деякі також розглядають допомогу як продовження звичних сімейних порад і використання власних професійних контактів.
Попри це, рекрутери наголошують, що надмірна участь батьків часто справляє негативне враження. За їхніми словами, це може свідчити про недостатню самостійність кандидата й викликати побоювання, що після працевлаштування роботодавцю також доведеться взаємодіяти з його родиною. Крім того, така тактика майже ніколи не допомагає отримати роботу.
За даними опитування Zety, серед понад тисячі представників покоління Z, 20% респондентів хоча б раз приходили на співбесіду разом із батьками. Проблема стала настільки поширеною, що її обговорювали на національній конференції американської організації SHRM, яка об'єднує фахівців з управління персоналом.
Самі молоді люди також не завжди підтримують таку модель поведінки. Випускник Університету Міссурі Пол "Пі Бі" Бренсон вважає, що надмірна опіка лише шкодить репутації його покоління.
"Ця тенденція справді зашкодила моєму поколінню, створивши такий стереотип, ніби нам потрібно, щоб нас постійно вели за руку", - зазначив він.
Як писав УНІАН, американські викладачі дедалі частіше скаржаться на низький рівень підготовки студентів покоління Z, які мають труднощі навіть із базовим читанням та сприйняттям текстів. Університети змушені знижувати академічні вимоги й адаптувати методики викладання, адже багато студентів покладаються на штучний інтелект замість самостійного опрацювання матеріалів.
Також ми розповідали, що зумери стали першим поколінням, чиї когнітивні здібності виявилися нижчими за показники батьків. Причиною вчені називають надмірне використання гаджетів та онлайн-навчання, які знижують здатність до запам’ятовування, концентрації та глибокого розуміння матеріалу.