Повне відновлення озонового шару в Антарктиді можливе приблизно наприкінці 2060 років.
Озонова діра над Антарктикою у 2025 році була п'ятою найменшою з 1992-го - року, коли почала набирати чинності знакова міжнародна угода про поступову відмову від озоноруйнівних хімічних речовин. Як пише Axios, про це йдеться у новому спільному звіті NASA та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).
Як зазначається, попри те, що розмір озонової діри може коливатися щороку, цьогорічні спостереження демонструють: обмеження, ухвалені в межах Монреальського протоколу та його подальших поправок, справді працюють і забезпечують поступове відновлення озонового шару.
Озоновий шар, розташований у стратосфері на висоті 15–35 км, захищає Землю від шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Його виснаження збільшує кількість UVB-променів, що досягають поверхні планети, а це впливає на рослинність, морські екосистеми і може сприяти розвитку раку шкіри.
Завдяки угоді 1987 року, яку ратифікували всі держави-члени ООН, озоновий шар "рухається шляхом до повного відновлення в другій половині XXI століття", зазначають у NASA та NOAA.
У статті йдеться, що у межах Монреальського протоколу країни погодилися обмежити виробництво та імпорт озоноруйнівних речовин після того, як у 1980-х виявили значні сезонні втрати озону над Антарктидою, спричинені хлорфторвуглецями. Згодом ці хімікати, що використовувалися у холодильниках та аерозольних балонах, були фактично заборонені. Втім, їхні залишки все ще містяться в старих матеріалах, зокрема у будівельній ізоляції та на сміттєзвалищах. Прогнози показують, що повне відновлення озонового шару в Антарктиді можливе приблизно наприкінці 2060 років.
Науковиця з Нової Зеландії Лаура Ревелл пояснила, що розмір озонової діри змінюється під впливом природних факторів. На нього впливають, наприклад, лісові пожежі чи великі виверження вулканів. Водночас загальний тренд свідчить про поступове відновлення озону.
У звіті також зазначається, що слабший, ніж зазвичай, полярний вихор у серпні цього року утримував температури вищими за середні, що, ймовірно, сприяло меншому розміру діри.
Науковець NOAA Стівен Монцка додає: з моменту пікового рівня на початку 2000-х кількість озоноруйнівних речовин у стратосфері над Антарктидою зменшилася приблизно на третину.
У період найвищого виснаження - з 7 вересня до 13 жовтня - середня площа озонової діри становила близько 19 млн квадратних кілометрів. Це величезний розмір, який навіть перебільшує площу Європи.
Найбільшого одноденного розміру вона досягла 9 вересня - 22,8 млн квадратних км, що приблизно на 30% менше від найбільшої діри за всю історію спостережень.
"Як і прогнозувалося, ми бачимо тенденцію до зменшення озонових дір порівняно з початком 2000-х", - зазначив Пол Ньюман, провідний науковець дослідницької групи NASA.
"Вони формуються пізніше в сезоні та швидше розпадаються. Але нам ще далеко до рівнів 1980-х", - додав він. За його підрахунками, розмір цьогорічної діри був би значно більший, якби концентрація хлору у стратосфері залишалася такою самою, як 25 років тому.
"Монреальський протокол - одна з найефективніших природоохоронних угод в історії", - наголосила Лаура Ревелл.
За її словами, завдяки цій угоді не лише вдалося поступово вивести з обігу озоноруйнівні речовини, а й зменшити викиди потужних парникових газів, адже багато з таких сполук мають сильний потеплюючий ефект.
Ревелл підкреслила, що якби людство продовжувало викидати ці речовини темпами 1970-1980-років, озоновий шар був би майже повністю зруйнований до середини XXI століття. А натомість він відновлюється.
Нагадаємо, науковці оживили мікробів, що пролежали у вічній мерзлоті 40 тисяч років. Виявилося, що мікроорганізми, що залишалися замурованими у глибокій мерзлоті Аляски, "прокидаються" вже протягом кількох місяців та після відтавання починають вивільняти вуглекислий газ. За словами дослідників, північні ґрунти містять удвічі більше органічного вуглецю, ніж нині є в атмосфері. Тому навіть його часткове "розблокування" може посилити парниковий ефект у тепліші сезони.