Tragulus versicolor зазвичай називають "мишачими оленями".
Повторне відкриття Tragulus versicolor викликало неабияку зацікавленість в усьому світі та дало надію на подальшу охорону найменшої копитної тварини у світі. Цей вид був втрачений для науки майже на три десятиліття.
Американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс у своїй колонці для Forbes розповів про Tragulus versicolor. Це унікальна тварина розміром із кролика, яку вважали вимерлою понад 30 років.
Треверс нагадав, що 2019 року в журналі Nature Ecology & Evolution було опубліковано дослідження, яке надало перші фотографічні докази існування Tragulus versicolor за понад три десятиліття. Також вчені дали нові підказки про середовище проживання та поведінку цього виду.
Біолог поділився, що Tragulus versicolor зазвичай називають "мишачими оленями". Зовні вони схожі на звичайних оленів, але в рази менші. За розміром вони ледь перевищують кроликів.
Треверс зазначив, що Tragulus versicolor відокремилися від усіх інших жуйних тварин близько 50 мільйонів років тому. Вони успадкували незвичайні риси, як-от чотири пальці замість двох, крихітні ікла та здатність залишатися під водою протягом кількох хвилин.
Представники виду Tragulus versicolor мешкають у лісах південного В'єтнаму. Вони мають сріблясто-сіру спину, червонувато-коричневу голову і два тонких ікла, які надають їм таємничого, майже міфічного вигляду.
Вдень ці тварини пересуваються поодинці, харчуючись фруктами, що впали, молодим листям і ніжними пагонами, залишаючись прихованим від хижаків і людей.
Цей вид був уперше описаний 1910 року британським зоологом Олдфілдом Томасом. Після цього він був зареєстрований тільки ще один раз, у 1990 році, а у 2019 році був знову виявлений.
У 2019 році команда під керівництвом в'єтнамського біолога Ан Нгуєна за допомогою фотопасток зробила майже 2000 знімків цієї тварини. Це стало першим науковим підтвердженням її існування в сучасності.
Треверс наголосив, що повторне відкриття Tragulus versicolor було зустрінуте з великою наснагою, але майбутнє цього виду все ще не визначене. Однією з основних перешкод є те, що цей вид ще не занесено до списку видів, що зникають, Міжнародною спілкою охорони природи через нестачу даних. Це ускладнює отримання фінансування, правового захисту або вжиття жорстких заходів щодо збереження виду.
Раніше американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс розповів про сумчастого вовка. Останнього підтвердженого представника цього виду було застрелено 1930 року.
За словами біолога, вимирання сумчастого вовка було набагато більшим, ніж просто втратою виду. Воно поклало край цілому еволюційному процесу.
Ця тварина схожа на собаку або вовка, але є й ключові відмінності. Її постава більш жорстка, хвіст більше схожий на хвіст кенгуру, а поперек смугастий, майже як у тигра.