Він веде переважно нічний і потайний спосіб життя, а більшу частину часу проводить у воді.
У гірських річках Піренеїв мешкає незвичайний ссавець, який нагадує суміш крота, землерийки та крихітного слона.
Мова йде про піренейську хохулю. Тварина має гнучку мордочку, схожу на хобот, перетинчасті лапи та водонепроникне хутро. Ці особливості допомагають їй полювати під водою, однак побачити тварину в дикій природі вдається вкрай рідко, пише Discoverwildlife.
Цей невеликий ссавець мешкає переважно в чистих, швидкоплинних гірських потоках на півночі Іспанії, у Португалії та на південному заході Франції. Він веде переважно нічний і потайний спосіб життя, а більшу частину часу проводить у воді або у схованках на берегах річок.
Довжина тіла піренейської хохулі становить приблизно 11–16 см. Її хвіст може бути майже таким самим завдовжки, а тіло вкрите м'яким, густим хутром, яке допомагає зберігати тепло у воді.
Найхарактерніша особливість тварини – довга, надзвичайно гнучка мордочка. Вона вкрита чутливими волосками та рецепторами, що допомагають виявляти здобич на дні водойм. Завдяки цьому хохуля може знаходити їжу навіть за поганої видимості.
Її раціон складається переважно з водних безхребетних: личинок комах, червів, молюсків і дрібних ракоподібних. Іноді вона також може поїдати пуголовків та маленьких риб.
Задні лапи тварини мають плавальні перетинки, а сильний хвіст допомагає рухатися у воді та утримувати напрямок. На відміну від крота, пристосованого до риття підземних ходів, піренейська хохуля спеціалізується на пошуку їжі у воді.
Піренейська хохуля віддає перевагу гірським місцевостям на висоті приблизно 400–2500 м над рівнем моря. Вона потребує чистої, насиченої киснем води, де живе достатньо безхребетних для харчування.
Тварина облаштовує схованки в берегах річок, а входи до них можуть розташовуватися поблизу поверхні води. Через нічну активність і прихований спосіб життя екологи зазвичай дізнаються про її присутність за допомогою фотопасток або аналізу ДНК у зразках води.
Водночас науковцям досі бракує інформації про деякі аспекти її поведінки, зокрема соціальне життя та особливості розмноження.
Життя піренейської хохулі повністю залежить від стану гірських річок, тому вона особливо вразлива до забруднення води, будівництва гребель і гідроелектростанцій, а також руйнування природних місць існування.
Додаткову загрозу становить зміна клімату, яка впливає на водність річок і якість водного середовища. Через фрагментацію ареалу окремі популяції опиняються ізольованими одна від одної, що ускладнює збереження виду.
Міжнародний союз охорони природи відносить піренейську хохулю до вразливих видів. Для її збереження фахівці працюють над відновленням річкових екосистем, поліпшенням якості води та моніторингом популяцій.
Раніше УНІАН писав про те, що в Аргентині в фотопастку потрапила андська кішка і для екологів це надзвичайно важливо. Справа в тому, що андська кішка внесена до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, тому кожна зустріч із нею має величезне значення для природоохоронної діяльності.