Фахівчиня з питань зміни клімату ГО "Екодія" Марина Цимбалюк в інтерв’ю УНІАН розповіла, як глобальне потепління відбивається на Україні, який вплив на цей процес має війна, та скільки мільярдів доларів Росія вже мусить відшкодувати за завдану шкоду довкіллю.
Пані Марино, нещодавно видання Reuters опублікувало наукову доповідь "Глобальні переломні моменти 2025", і автори дослідження попереджають, що ще трошки і руйнування природних екосистем може стати незворотним. Чи ви з цим погоджуєтесь?
Так, занепокоєння абсолютно виправдане. І більше скажу: це занепокоєння мало з’явитись ще раніше, але, на жаль, проблеми помічали хіба науковці. Допоки людство не відчувало на собі наслідки змін клімату, ніхто не хотів цим перейматись, завжди були якісь пріоритетніші проблеми. Проте, з численних досліджень відомо, що ще з початку промислової революції, з часів доіндустріальної епохи (тобто, менше ніж 200 років тому) і до сьогодні середньорічна температура на планеті вже зросла на 1,3 градуси за Цельсієм.
Що означає ця цифра?
Ми вимірюємо цей показник з початку 1800-х років, коли людство почало активно спалювати викопне паливо – вугілля, нафту, газ. Вчені підрахували, що у нас є межа цього підвищення – 1,5 градуси за Цельсієм. Коли ми її перетнемо, зміни будуть незворотні. А зараз ми вже спостерігаємо 1,3 градуси.
Це щось на кшталт "годинника Судного дня", який показує, скільки планеті залишилось до Апокаліпсису? Тобто, скільки часу у людства є, аби якось скоригувати свої дії і не допустити, щоб зміни стали невідворотними?
Якщо уявляти Апокаліпсис, як в голлівудському фільмі, то, звісно, в такому значенні цього не буде. Але це все одно страшно. Можуть зникати цілі екосистеми.
В тому дослідженні, про яке ви згадали, мова, зокрема, йшла про відмирання коралових рифів, які забезпечують домівку для чверті морських організмів. І це відбувається вже! Тобто, початок незворотніх процесів теж відбувається вже.
Але мова не лише про рифи. Аналогічно – перехід деяких регіонів у постійний стан посухи, або затоплення… Відбуваються збої в природних кліматичних процесах. Приміром, коли ми говоримо про танення вічної мерзлоти, то це, зазвичай, не сприймається серйозно. Ну, бо це щось десь далеко. Але це дуже важливо для нас, адже цей регіон вміщує дуже велику кількість вуглекислого газу. Якщо він продовжуватиме танути, звільнятиметься велетенська кількість СО2. І це – незворотній процес, адже назад ми його ніяк не запхаємо. Плюс, паралельно відбувається вирубка лісів, тобто, зменшення здатності поглинати СО2…
Підвищення середньорічної температури на планеті до 1,5 градусів Цельсія пришвидшить всі ці процеси.
Мені здається, що Україна теж вже відчуває ці зміни. Відбувається змілення рік, грунтові води йдуть глибше, десь, навпаки, сталося заболочення, десь степ наступає…
Якщо взяти минуле століття, то Україна не вважалася вразливою до зміни клімату країною. Адже ми не острівна країна, не знаходимось буде близько до океану… Але зараз, думаю, дуже багато українців відчули на собі наслідки зміни клімату. За останні десятиліття у нас потеплішали всі сезони – це прослідковується і взимку, і влітку. Наприклад, торік в лютому у Львові зафіксували до плюс 17 градусів.
Температурний рекорд?
Так. Загальна тенденція – стає все гарячіше і гарячіше. Останні два літа (маю на увазі 2023-2024 роки, бо в поточному році ще немає цифр) – в дуже багатьох областях України фіксувалися температурні рекорди. Були і посухи, і відбувалися сильні зливи (а внаслідок цього – повені, адже інфраструктура не адаптована)…
Нещодавно Одеса фактично потонула за кілька годин. Це є наслідком зміни клімату?
Стовідсотково стверджувати, що це – єдина причина, ми не можемо. Частково сильні зливи дійсно пов’язані зі змінами клімату. І за останні десятиліття частота таких інтенсивних опадів збільшилася. Але потрібно розрізняти наслідок зміни клімату – та сама сильна злива, і наслідок того, що ми не впоралися з тим, як це прийняти (неготовність міської інфраструктури, тощо).
Зазвичай повені частіше були на заході України через вихід з берегів гірських річок…
Захід України раніше, мабуть, чи не перший страждав від сильних злив. І це теж буде посилюватись. Навіть в поточному році у Львові теж була велика злива, але, на щастя, не з такими катастрофічними наслідками, як в Одесі. Але ми ніколи не знаємо, коли і як буде.
Вирубка Карпатських лісів – один з факторів для збільшення викидів СО2 та посилення повеней?
Вирубка лісів – дуже болюче питання. Ми з іншими організаціями по охороні природи робимо все можливе, аби залишити ліси в тому стані, в якому вони є. Але в Україні загалом є проблема з природоохоронними територіями, дуже велика бюрократія, інтереси бізнесу, який хоче все забудувати, але це шкодить екосистемам…
Чи, окрім злив, варто чекати на аномальні снігопади? Снігопад такого масштабу, який накрив Київ, здається, у 2012-му – це теж показник змін клімату?
Так, снігопади також можуть бути. Не можу стверджувати, що варто очікувати такого цієї зими, але за останні десятиліття спостережень можна зробити висновки, що екстремальні погодні явища стають дедалі інтенсивнішими і дедалі чистішими.
Насправді зміна клімату як така – це синонім непередбачуваності. Тож чимдалі, тим більше ми будемо спостерігати таку непередбачуваність. І, на жаль, підготуватись до цього надзвичайно важко.
Які ще катаклізми можуть статись в Україні через глобальні зміни клімату?
Якщо говорити саме про Україну, то ми вже спостерігаємо аномальну спеку, посухи, які призводять до уміління річок. Можуть бути і повені, адже сильні опади точно будуть.
А щось на кшталт "екзотики" - пилових бурь, торнадо?
Пилові бурі теж можуть бути. Щодо торнадо, я більше би говорила про певні урагани, шквали вітру… Насправді дуже важко щось передбачати. Але те, чого у нас не було ще десять років тому, вже з’явилося.
Взагалі Україна завжди мала помірний клімат. Як швидко глобальне потепління може вплинути на зміну кліматичних поясів? Умовно, чи половина нашої країни не опиниться в субтропіках?
Коли я навчалась у школі, нам розповідали, що в Україні є така вузенька смужка субтропіків на півдні Криму. Зараз ситуація трохи інша. Якщо дивитись на мапі, то раніше степ, лісостеп, ліси – це були такі майже три рівні смужки. Тепер зона степу сильно розширилась і вона йде на північ. Це гарно прослідковується на прикладі агросектору. Ті види рослин, які, традиційно, вирощували, приміром, у Вінницькій та Кіровоградській областях, і їм було чудово, зараз страждають від нестачі вологи… Як давати цьому раду? Це, певно, тема для іншої великої розмови.
Якщо кліматичні зони змінюються, клімат України скоро не буде таким помірним, кількість опадів, які випадають за один раз, збільшується… Чи варто боятись, приміром, підйому рівня моря?
Нещодавно я брала участь у дослідженні, яке називається "Вода близько", де ми розрахували сценарій до 2100 року. В ньому мова про те, як зміниться ситуація з Чорним та Азовським морями внаслідок підняття рівня Світового океану. І насправді ситуація невтішна. Адже під загрозою дійсно можуть опинитися до 600 населених пунктів. На мапі, можливо, це виглядає не дуже страшно, але багато територій в низинах, лимани, коси – усе може зазнати підтоплення.
Наскільки сильним фактором впливу на прискорення кліматичних змін в Україні є війна? Приміром, руйнування росіянами дамби Каховської ГЕС, знищення національних природних парків, того ж Серебрянського лісу і так далі?
Спершу я хотіла б зазначити, що зміни клімату розвиваються зараз самі по собі і без війни. Тобто, ми страждали б від цих змін в будь-якому випадку, адже це – світова тенденція. Просто у нас зміни клімату і війна дуже сильно перегукуються, пересікаються… І, дивлячись на певне руйнування, десь можна сказати, що це прямо спричинено війною, а десь це комбінація - була зміна клімату, а війна ще посилила і стало гірше…
Мається на увазі, що, приміром, південь України і так був більш посушливим, ця тенденція посилювалась через зміни клімату, а через війну ці процеси пришвидшились?
Так. Ще один приклад: ліси – це природний поглинач СО2. Через війну дуже багато лісів на сході та півдні України знищені. Тобто, коли для протидії змінам клімату потрібно намагатись висаджувати більше лісів, війна забирає в нас навіть ті, що є.
В нашій організації ми вже четвертий рік моніторимо вплив війни на довкілля, маємо мапу пошкоджень. Вона базується на офіційних джерелах, на тому, що відомо з медіа. Але, зрозуміло, кількість цих пошкоджень набагато більша, адже про окуповані території ми мало, що знаємо.
На даний момент на цій мапі зафіксовано 2701 випадок. В зоні активних бойових дій перебувають морські порти, атомні станції, зокрема ЗАЕС, склади небезпечних відходів, промисловість… Зафіксовані пожежі на АЗС, в лісах, факти пошкодження об’єктів тепловодопостачання… Поки що ми навіть не можемо точно підрахувати, наскільки велика завдана шкода.
Які регіони, за цими даними, постраждали найбільше?
Зрозуміло, що йдеться про області на сході та півдні країни. А найбільш постраждалою областю виявилась Дніпропетровська.
Підрахунок завданої шкоди у грошовому еквіваленті ведеться?
Дуже приблизно. Як я вже сказала, ми не знаємо, що відбувається на окупованих територіях, плюс, невідомо, як довго нам потрібно буде все відновлювати. Ну, і, звісно, все це буде можливо лише після завершення війни, після перемоги.
Назвете хоча б приблизні цифри?
За три повних роки повномасштабного вторгнення ми підрахували, що викиди в атмосферу лише від воєнних дій (прямі і непрямі, в принципі, все, що пов’язано з війною), складають близько 237 мільйонів тонн СО2. Це – річні викиди таких чотирьох європейських країн як Чехія, Австрія, Словаччина та Угорщина разом узятих.
Економічна оцінка кліматичної шкоди зараз становить понад 43 мільярди доларів.
Дуже велика сума. Чи можемо ми розраховувати, що колись отримаємо від агресора такі репарації?
Можливо, зараз може здаватися, що сподіватись на те, що колись ці кошти будуть включені в загальну суму репарацій, нереалістично. Але якщо нічого не робити в цьому напрямку, то тоді ми точно нічого не отримаємо.
Ми говоримо про завдану шкоду на різних міжнародних майданчиках. Наприклад, під час кліматичних переговорів в Баку торік. В поточному році будемо про це говорити знову – в Белені (Бразилія) представлятимемо цей звіт, про який я розповіла.
Але наскільки світ готовий почути про це? Маю на увазі, для тієї ж Бразилії Україна і російсько-українська війна – це щось таке далеке і незрозуміле…
Ми намагаємося донести, що війна стосується не тільки України, наскільки вона впливає на клімат, і як це, своєю чергою, впливатиме на всіх інших. Можливо, якщо доносити правду про війну з такого боку, світ трошки по-іншому подивиться на Росію. Особливо - Латинська Америка, або певні країни на Глобальному Півдні, де Росія намагається себе позиціонувати як друг.
Тетяна Урбанська