Експеримент та висновки щодо нього набули широкої популярності після виходу у 2014 році вірусного відео "Як вовки змінюють річки", яке зібрало десятки мільйонів переглядів по всьому світу.
У 1995 році з Канади до Єллоустоунського національного парку привезли 14 вовків у рамках однієї з найвідоміших природоохоронних програм в історії США. За кілька років у парку оселили 31 вовка, а сам проєкт став символом успішного відновлення екосистем.
Однак через 30 років після реінтродукції вовків вчені все ще сперечаються про те, наскільки сильно хижаки дійсно змінили природу Єллоустоуна, пише Spacedaily.
До повернення вовків парк майже 70 років залишався без свого головного хижака. Останнього вовка тут вбили в 1926 році. За цей час популяція лосів зросла вдесятеро і досягла близько 19 тис. особин на початку 1990-х років.
Численні стада лосів активно об'їдали молоді верби, осики та тополі вздовж річок і струмків. Це призвело до скорочення чисельності бобрів, які залежали від цих дерев як від джерела їжі та будівельного матеріалу для гребель. Без бобрових гребель струмки почали швидше розмивати береги, а рівень ґрунтових вод поступово знижувався.
До 1995 року значна частина території Єллоустоуна помітно змінилася: заболочені ділянки зникли, а багато річкових долин перетворилися на сухі трав'янисті поля.
Найбільшу популярність здобула теорія екологів Вільяма Ріппла та Роберта Бешти. Вони стверджували, що вовки запустили так званий "трофічний каскад".
Згідно з цією гіпотезою, хижаки скоротили чисельність лосів і змінили їхню поведінку. У результаті тиск на молоді дерева зменшився, верби та осики почали відновлюватися, слідом за ними повернулися бобри, а потім почали змінюватися навіть річкові системи.
Широку популярність теорія отримала після виходу в 2014 році вірусного відео "Як вовки змінюють річки". У ролику стверджувалося, що повернення вовків призвело до масштабного відновлення екосистеми, аж до зміни річкових русел.
Однак вчені з Університету штату Колорадо вважають, що реальна картина значно складніша.
Команда дослідників під керівництвом Томаса Хоббса та Девіда Купера протягом 20 років вивчала північну частину парку. У ході експериментів вчені створювали штучні боброві греблі та обмежували доступ лосів до окремих ділянок рослинності.
Результати показали, що відсутність випасу дійсно сприяє зростанню верб, однак набагато важливішим фактором виявилося відновлення гідрологічного режиму. Там, де греблі підвищували рівень ґрунтових вод, дерева росли значно краще незалежно від присутності лосів.
Дослідники дійшли висновку, що повернення вовків саме по собі не змогло повністю відновити прибережні екосистеми північного Єллоустоуна.
У відповідь Ріппл і Бешта заявили, що їхні колеги вивчали лише частину території парку і недооцінили вплив хижаків на більш масштабні процеси. Наукова дискусія триває досі.
Незважаючи на розбіжності, фахівці дійшли згоди щодо кількох ключових висновків.
Наразі в Єллоустоуні мешкає близько 100 вовків. Чисельність лосів у північній частині парку скоротилася приблизно на 70-80% порівняно з показниками середини 1990-х років. Деякі зарості верб і сосен відновилися, а кількість бобрів на окремих водоймах збільшилася.
Однак головне питання досі залишається відкритим: яку частину цих змін можна безпосередньо пов'язати з поверненням вовків, а яку – з діяльністю бобрів, впливом інших хижаків, кліматичними факторами та особливостями гідрології.
Сьогодні дослідники визнають, що популярна історія про те, що вовки "змінили річки", є надто спрощеною.
Екосистема Єллоустоуна дійсно почала відновлюватися після повернення хижаків, однак цей процес виявився набагато складнішим, ніж передбачалося раніше. Деякі річкові долини відновилися лише частково, популяції бобрів все ще значно нижчі за історичні значення, а багато змін залежать від безлічі взаємопов'язаних факторів.
Проте вчені не сумніваються в головному: повернення вовків стало найважливішою подією для екосистеми парку. Але остаточної відповіді на питання, наскільки саме вовки змінили Єллоустоун, наука поки що не дала.
Раніше повідомлялося, що лелеки почали відмовлятися від Африки і оселилися на звалищах. Причина, через яку вони це зробили, здивувала вчених. У майбутньому традиційний образ лелеки на квітучому лузі може зникнути, попередили фахівці.