Найменших в нашій країні пташок найчастіше можна спостерігати біля ялин, поділилася експертка.
Найменша пташка в Україні важить менш як 10 грамів, гніздиться в Карпатах, в Криму та на Поліссі і для виживання їй потрібні ялинові ліси.
Львівський орнітолог Ганна Кузьо розповіла УНІАН найцікавіші факти про українських "колібрі" – золотомушок червоночубих та жовточубих.
Найменший птах в Україні – це золотомушка, її родова назва – Regulus (зменшувальна форма латинського слова "rex" (перекладається як король) і означає корольок чи маленький король)).
У нас є два види золотомушок – золотомушка жовточуба (Regulus regulus) і золотомушка червоночуба (Regulus ignicapilla). Обидві ці пташки важать від 5 до 7 грамів, тому не можна сказати, що якась із них є найменшою. Для порівняння – звичайний горобець (хатній) важить приблизно 25 грамів.
Золотомушки насправді дуже схожі – вони однакові за розміром, у них однаковий стиль життя, але у них відрізняється оперення, особливо – голови, а також вони по-різному співають.
Як червоночубій, так і жовточубій золотомушці для життя потрібні ялинові ліси. В Україні цих птахів найчастіше можна зустріти в Карпатах. У нас є Червона книга, і золотомушка червоночуба занесена до неї. Вона гніздиться лише в Карпатах та в Криму. А золотомушка жовточуба гніздиться і в інших куточках України, де є хвойні ліси, – на Поліссі.
Але те, що золотомушка червоночуба в Україні є рідкісною не означає, що з цією пташкою щось не ок. Її ареалом поширення є Європа, і на Україну припадає лише край території, на якій ця пташка гніздиться. На решті європейської території золотомушка не є рідкісною. Згідно з даними моніторингу звичайних видів птахів Європи, чисельність золотомушки червоночубої зростає, а жовточубої – зменшується.
Найчастіше золотомушок в нашій країні можна спостерігати біля ялин. Але, коли починається міграція (кінець літа), то зустріти цих пташок, зокрема, можна і в кущах серед полів.
У червоночубої та жовточубої золотомушки однаковий раціон – вони їдять різних дрібних безхребетних, у тому числі комах, павуків, а також різноманітних личинок. Ці птахи шукають їжу в хвої. Якщо подивитися на гілки ялини чи ялиці, то там часто можна помітити павутину, гусінь, личинки, і золотомушки своїм тоненьким дзьобом видобувають собі їжу з-поміж хвої.
Які є цікаві факти про золотомушку жовточубу та червоночубу?
Є цікавий факт, який обговорюють науковці, – чисельність золотомушок, особливо червоночубих, може бути применшеною через те, що у них дуже тоненький голосок, писклявий, і деякі люди їх не чують, оскільки з віком у людей погіршується слух, і вони гірше чують високі частоти. Тобто не всі орнітологи та бьордвотчери поважного віку можуть чути золотомушку червону. І відповідно, коли такі експерти роблять обліки птахів, до прикладу, в Європі є волонтерські програми, під час яких рахують пернатих, то вони можуть просто не почути червону золотомушку, й тому її численність може бути занижена.
Жовточуба золотомушка трохи інакше звучить – у неї не такий високий голос, і її пісня ритмічніша. Тому цю пташку легше почути.
Коли золотомушки пурхають довкола гілок хвойних дерев, щоб добути собі їжу, то, дивлячись здалеку взагалі можна подумати, що то метелик. У цих пташок такий тип польоту – вони зависають і пурхають біля краю гілочок, тому їх можна сплутати з метеликом. Ще цих пташок можна назвати українськими "колібрі".
Золотомушка і жовточуба, і червона мігрує на зимовий час у тепліші місця і цілу зиму вишукує собі їжу серед хвої. Проблема цієї пташки полягає у тому, що через маленький розмір тіла у неї швидкий обмін речовин, тому їй потрібно постійно їсти. У зимові дні цій пташці потрібна більша кількість калорій для того, щоб підтримувати температуру тіла та не замерзнути, тому їй треба з’їсти більше їжі, аніж влітку.
Орнітологи встановили, що взимку золотомушки понад 97% свого часу витрачають на те, щоб знайти їжу та поїсти. Взимку ця пташка з’їдає від 6 до 7 грамів безхребетних, тобто приблизно стільки, скільки важать сама. Але інакше ці птахи чинити не можуть, – якщо вони будуть менше їсти, то просто не переживуть зимову ніч. Взимку вночі найнижча температура, і тому маленьким пташкам для виживання потрібно максимально наїстися перед сном.
У книзі зоолога Миколи Шарлеманя за 1928 рік є такі українські народні назви золотомушок: сичик, ксьондзик, золотоголовок і златоглава.
В Енциклопедії мігруючих видів диких тварин України, яка вийшла друком у 2018 році, йдеться, що в нашій країні нараховувалося від 40 до 65 тисяч пар жовточубих золотомушок. А золотомушок червоночубих нарахували не більше, аніж 400 пар, з яких приблизно 200 гніздилися на території Криму. Назвати точну кількість цих птахів на території України неможливо.
Раніше ветеринар з дніпропетровської клініки "Колібрі" Анастасія Кібець розповіла УНІАН, куди летять лелеки з України на зиму і чому повертаються на рідну землю. Крім того, вона пояснила, як ці птахи полегшують собі довгий переліт.