Енергетичний експерт Олександр Харченко розповів УНІАН про нові тарифи, темпи підготовки до опалювального сезону, а також спрогнозував тривалість відключень світла й порівняв, для кого прийдешня зима виявиться складнішою – України чи Росії.
Зазвичай літня спека приходить в оселі українців разом з відключеннями світла. Проте у серпні, попри тиждень спекотної температури до +40°C, графіки відключень так і не запроваджувались. А це значить, що держава виконує "домашню роботу" з укріплення енергосистеми. І готується до майбутніх холодів та російських обстрілів.
Як вважає Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики, усі амбітні цілі "планів стійкості" до зими навряд чи будуть досягнуті, але навіть так ми будемо готові до викликів краще, ніж будь-коли до цього. На відміну від Росії, яка досі повною мірою не вірить у здатність України до симетричних ударів по енергетиці.
Про всі внутрішні й зовнішні енергетичні виклики для України та про вразливості РФ він розповів у великому інтерв’ю УНІАН.
Почнемо з останніх змін тарифів "Укренерго" з 1 серпня – що вони змінюють для побутового та промислового споживача?
Це тариф на передачу електроенергії. Точніше, тут мова йде, скоріше, про компенсацію тих витрат, які "Укренерго" несе на відшкодування виробникам вітрової і сонячної електроенергії, ніж про сам тариф на передачу. Відповідно, для побутових споживачів це нічого не означає – вони на своєму тарифі залишилися. А для промислових – це певне збільшення виплат.
Наскільки суттєве?
На 2,5-2,7% від загальної вартості.
Є певна дискусія щодо впливу зміни тарифу на електромобілі. Як зміниться вартість зарядки на швидких станціях?
Вона подорожчає на ті ж 2,5-2,7%, до 3%. Там зараз тариф 20-25 гривень за 1 кВт·год. Відповідно, мова йде про здорожчання на 50-70 копійок максимум.
Як відбувається підготовка енергетичної інфраструктури до зими? Бо президент й урядовці казали, що деякі регіони відстають з цим…
На мою думку, головна проблема, яка є зараз, це фінансування. Уряд домовився з більшістю регіонів про фінансування "планів стійкості" з розподілом 80% на 20%. Тут 80% - це національний бюджет, а 20% - регіональний. Більшість регіонів свої частки вже в повному обсязі вклали, а грошей з національного бюджету їм ще не надійшло. Це проблема. Бо без грошей реалізовувати "план стійкості" у містах просто немає можливості.
Хто "відмінник" підготовки, а хто навпаки?
Більш-менш позитивно на цьому тлі виглядає Київ, в якого інший розподіл. Через те, що у міста більші фінансові можливості, Київ домовився з урядом про розподіл 50/50. І ще додатково місто робить певні програми поза цими цифрами, які теж доволі вагомі.
А в усіх інших досить складно йде підготовка. Де найгірше - я не знаю, бо не маю доступу до моніторингу всієї системи, а просто працюю з кількома містами, де допомагаю реалізовувати ці плани.
Але загалом скажу так – цього року заплановано зробити у 4-5 разів більше, ніж у будь-який інший рік війни. Ми вперше готуємось так, як мали готуватися завжди. Проте неможливо в одне міжсезоння вкластися з роботами, які мали тривати 3-5 років. До цього додайте ще проблеми фінансування, зарегульованості, нестачі інженерних кадрів.
Тобто, більшість з тих амбітних цілей, які були поставлені, цього року досягнуто не буде. Але, попри це, ми точно будемо готові краще, ніж до минулої зими.
Яка в нас динаміка встановлення так званих "міні-ТЕЦ" та загалом щодо створення децентралізованих енергосистем у регіонах?
Вони планово будуються. Ось зараз Міненерго проводить конкурс на закупівлю 1,5 гігавата додаткових потужностей, зокрема й когенераційних. Дуже багато роботи тут ведеться, і, до речі, саме у "планах стійкості" багато цих потужностей закладено.
Тільки Київ за планом цього року вже встановив 80 мегаватів таких потужностей, а планує встановити ще 200. Це і приватні, і муніципальні структури. А загалом цей план за 2,5 року вже перевалив за 500 мегаватів.
Загалом по країні план великий, і велику його частку вже виконано. Прямо зараз будується до 800 мегаватів когенераційних потужностей. При тому що ще біля 1800 мегават вже працює. Це офіційна цифра, але вона включає і старі газові ТЕЦ. Себто, це вже дуже відчутний чинник енергосистеми. Це дуже позитивно.
Якщо інтенсивність ворожих ударів буде приблизно такою, як минулого року, або більш потужною, то якого масштабу відключення ми маємо очікувати?
Ніхто не може передбачити наскільки складною буде зима. Так, ми відновили серйозні обсяги потужностей. Але наскільки влучними будуть удари, наскільки спрацює захист та ППО – це більш складні питання. Я не бачу підстав для паніки й істерики. В разі відсутності світла 6-8 годин на добу взимку українці просто вважатимуть, що до цього вже звикли. Особисто я так вважатиму.
Зараз взагалі головний виклик інший – щоб в нас взимку не зникало водопостачання й опалення. Саме над цим йде основна робота, і робота дуже інтенсивна. Чи можливо повністю убезпечити все за 8 місяців підготовки? Ні, це неможливо. Бо ці системи будуються десятки років. Але ці системи можна посилити.
Щодо більш нагальних влітку тем – прийшла спека. Чи готова наша енергетична інфраструктура до викликів літа, а не лише зими?
З огляду на те, що останній тиждень ми займаємось тим, що рятуємо Румунію й Угорщину, в яких АЕС через спеку не дуже можуть працювати, то ми готові. Наш експорт електроенергії зараз переважає над імпортом, і дуже так відчутно у останні пару тижнів – експорт десь на 25-30% більший, ніж імпорт. Точні дані потрібно буде дивитися за підсумками місяця.
Це ми зараз допомагаємо сусідам, а не вони нам. Тому я не бачу підстав для масштабних відключень в Україні. Хоча, дійсно, можуть бути несуттєві окремі обмеження на 2-3 години у вечірній час на піку споживання для бізнесу та можливо навіть домогосподарств.
Сама ситуація тимчасова. Через спеку відбулося обміління Дунаю, а вода там занадто гаряча для систем охолодження АЕС. Системи, які працюють на річковій воді, дуже вразливі до спеки, і тому в Угорщині та Румунії вимушені фактично відключати свої АЕС.
А яка ситуація з охолодженням українських АЕС?
Українські атомні станції мають інші системи охолодження, тому ми такого впливу спеки не відчуваємо.
Якщо нам раптом знадобиться імпорт, то які альтернативи є в нас, зважаючи на проблеми сусідів?
Насправді ми купуємо електроенергію не в Угорщині. Ми лише використовуємо енергосистеми країн-сусідів для транспортування її з інших європейських країн. Ми маємо змогу купили електроенергію у Франції, Італії, де завгодно, і отримати її через мережу єдиної енергосистеми Європи.
Тому я в принципі не бачу для нас якихось проблем. Хоча загалом для регіону це складна ситуація. Не лише для Угорщини чи Румунії, але й для Австрії, Словаччини й інших дунайських країн. Спека для них завжди це виклик.
Влітку зазвичай ставлять на ремонт реактори на наших АЕС. Чи не співпаде це з тими піками споживання, про які ви казали? Взагалі ці ремонти йдуть за планом, без ускладнень?
Так, вони на ремонті. Графік ремонтів розтягнутий – вони почалися ще у квітні і завершаться у жовтні. Зараз два реактори у ремонті – один має вийти з ремонту протягом тижня-півтора, а другий – за два-три тижні має навпаки зайти у ремонт.
Графік - це публічна інформація. А які саме реактори на ремонті – це вже інформація непублічна. Ремонтна кампанія не заважає споживанню у період спеки. Все йде за планом, все відбувається штатно. Тьху-тьху-тьху – хай так і буде!
А щодо історії з новими реакторами до Хмельницької АЕС – якісь новини є чи там все зупинилося?
Все наче зупинено і нічого там не відбувається. Я взагалі дуже скептичний щодо "казок" про побудову реакторів раніше, ніж у горизонті 10 років. І тому добре, що нічого не відбувається. Бо тоді нічого не вкрадуть.
Всі озвучені плани виглядали просто як корупційні схеми без практичної реалізації. Хоча стратегічно Україна дійсно потребує нових реакторів, їх побудова за чинного рівня керування "Енергоатомом" вкрай сумнівна.
Йдемо далі – яка в нас ситуація з газом і газовидобутком, на тлі ударів та, з іншого боку, відновлення потужностей?
Удари відбуваються, але ми досить швидко відновлюємось. "Нафтогаз" і "Укргазвидобування" роблять, насправді, просто фантастичну роботу. Непогано працюють і приватні видобувники.
Наразі план по наповненню газосховищ виконується, і заповнення вже на дуже нормальному рівні. Уряд казав про 14,6 млрд кубометрів газу як цільовий показник запасів на наступний сезон. На мою думку, є всі шанси виконати його.
Це суто за рахунок власного видобутку?
Переважно за рахунок власного видобутку. Зараз імпорту немає, але було б добре, якби в "Нафтогазу" в резерві було 400-450 мільйонів євро на випадок, якщо нам знадобиться імпорт.
Імпорт повністю поки не можна виключати, бо й атаки відбуваються, й багато чого іншого може статися. Проте на сьогодні з накопиченням газу суттєвих проблем я не бачу.
Якщо РФ посилить удари не лише по видобутку, але й по газорозподільчій системі – якими будуть наслідки?
В нас настільки дубльована й потужна газова інфраструктура, що окремі удари їй значної шкоди не нанесуть. Газ це не турбіни і не генератори. Газ - це труби. Окей, прилетіло – заварили діру і труба знов працює. Ключові проблеми у газовому секторі це компресори і очисні установки для газовидобутку. Але активна робота над цим захистом теж відбувається.
До інших питань – яка ситуація з пальним?
Це не зовсім моя сфера. Але можу сказати, що зараз там багато викликів. Тим не менш, якоїсь суперкризи я там зараз не бачу. Єдине що пораджу – вже думати над захистом АЗС у прифронтових та прикордонних регіонах. Можливо навіть про побудову захисних споруд довкола АЗС. Бо агресор планомірно знищує автозаправну інфраструктуру всюди, де здатен дотягнутися. На це треба реагувати.
Як на нас впливає ситуація на Близькому Сході? Зокрема розширення протистояння на Баб-ель-Мандебську протоку та удари по газовій експортній інфраструктурі Єгипту, на тлі старих проблем з відкриттям Ормузу.
Все воно на нас впливає з точки зору цін на нафту й газ. Але саме для нас це не думаю, що буде критичним. Для багатьох світових гравців це набагато більш боляче.
Світовий ринок загалом - це великий "сосуд". Ми не закуповуємо напряму енергоносії у тому регіоні, а купуємо в Європі. Але Європа, у свою чергу, тягне нафту й газ у тому числі з Близького Сходу.
Ми не раді тому, що ціни зростають та покладаємо надії на деескалацію у регіоні. Це буде особливо важливо на тлі збільшення обсягів видобутку країнами ОПЕК+.
А як щодо Росії? Як до холодів готується країна-агресор? Бо ця зима обіцяє нам "війну міст" - симетричні удари сторін, а не як було раніше, коли лише РФ била по нам...
Наскільки мені відомо, вони не готуються до якихось серйозних ударів. І їх це не дуже турбує. Вони лише ППО Москви й Петербургу продовжують "накачувати". Всі інші регіони нікого у Кремлі не цікавлять. Ну не буде у якихось "холопів з Воронежа" світла – ну й грець з ними. Хай самі якось виживають.
Якщо порівнювати стан захисту енергосистеми, то вони більш вразливі, ніж ми. Ми безумовно краще готові.
Наскільки боляче Росія відчуває наші удари по їхніх НПЗ?
Те що ми зараз в РФ спостерігаємо, ще не є справжньою кризою дефіциту нафтопродуктів. Це все ще логістичні проблеми лише окремих регіонів. Я не поділяю оцінки російських втрат західними оглядачами типу Bloomberg або Reuters, які супероптимістично кажуть, що РФ вже втратила критичні обсяги нафтопереробки.
Я не погоджуюсь, що росіяни безповоротно втратили до 30% переробки. Так, у якісь моменти це дійсно 30%, але вже за тиждень це буде 25%, а ще за два місяці це буде вже 15%. В них, так само як і в нас, є інженери, а відновлення починається з першої ж хвилини після удару.
Так, переробка в них має зараз меншу спроможність та гіршу якість пального, але загалом потужності вони будуть й надалі відновлювати. Так, частину високотехнологічного обладнання вони не зможуть відновити, бо через санкції його довго діставати й дуже дорого. Але такі ділянки вони обходять за рахунок якраз погіршення якості та зменшення обсягів. З урахуванням, що потужності НПЗ там будувалися з великим запасом, то в них ще є резерв.
Логістична криза там вже поступово заспокоюється порівняно з тим, що було ще місяць тому. Тому головне, що ми маємо робити зараз – підтримувати темп ударів по НПЗ, а, за можливості, й інтенсифікувати їх.
Вони переорієнтовують транспортування пального, а тому завдання для нас – щоб в них взагалі не було чого транспортувати, щоб не було пального. Бо це ключовий фактор для московитів щодо фінансування й забезпечення війни.
Чи означає зменшення переробки, що тепер "автоматично" зростає експорт російської сирої нафти?
Теоретично це так, але практично – не зовсім. Їм замість зростання експорту доводиться скорочувати видобуток. І це найкраща новина, бо знов розконсервувати свердловини вони вже не можуть. За моїми даними, це вимушені робити приватні і державні, малі і великі видобувники. Їм просто нема куди дівати стільки нафти.
Це найбільша шкода, якої можна нанести "країні-бензоколонці". Втім, поки що обсяги скорочення видобутку досить косметичні. Тобто позитив у тому, що процес почався. Але це поки не ті обсяги, які нас цікавлять.
РФ має значні заробітки не лише від нафти з газом, але й від продажу палива для АЕС. А в липні з’явилася інформація, що французька компанія Framatome отримала дозвіл на ліцензійне виробництво паливних елементів для реакторів ВВЕР російського/радянського зразка. Це якось впливає на вплив РФ у атомній галузі? Яка ситуація в нас та у світі з отриманням альтернативного російському палива для реакторів цього типу?
Пальне типу "ТВЕЛ" ми давно вже купуємо у американської компанії Westinghouse, яка ще 1996 року розпочала і у середині 2000-х імплементувала повністю процес виробництва альтернативного для росатомівського пального до реакторів ВВЕР. Це паливо вже є доступним для країн Східної і Центральної Європи.
Але французи дійсно хочуть зайти на цей ринок. Вони хочуть створити додаткову конкуренцію. Ну і слава Богу, бо чим більша конкуренція – тим менша ціна. Формально Framatome зменшує залежність від російського пального та технологій у Європі, але фактично сама ж Framatome закуповує елементи для збірки паливних елементів у "Росатому". Тому французька ініціатива лише умовно зменшує залежність ЄС від РФ у атомній галузі.
Давайте підсумуємо загалом по всіх темах, як внутрішніх, так і зовнішніх – ви більш оптимістичні чи не дуже щодо наших перспектив у цьому році та у наступному опалювальному сезоні?
Так, виклики перед нами стоять величезні, яких не має жодна інша країна у світі. Але я щиро впевнений, що ми це все пройдемо. Хай це і буде непросто.
Андрій Попов