Після усунення Ніколаса Мадуро США заговорили про "нову нафтову Венесуелу". Дональд Трамп закликав американські компанії інвестувати в це мільярди доларів. З’явилась інформація, що за сприятливих умов Вашингтон очікує збільшення видобутку на 200–400 тис. барелів на добу протягом 12–24 місяців.
Європейські політики додають геополітичний вимір: повернення Венесуели на ринок, мовляв, може послабити позиції Росії, збільшивши глобальну пропозицію і створити тиск на ціни. А трейдери на цьому тлі вже закладають у котирування потенційні додаткові барелі у середньостроковій перспективі…
Але політичні заяви - це не барелі. За межами риторики бракує ключового - операційного плану:
Бізнес, на відміну від політиків, дивиться на цифри тверезо. І тут починається реальність.
Чи має Венесуела потенціал? Так. Колосальний. Запаси нафти оцінюються у понад 300 млрд барелів - найбільші у світі. До приходу до влади ультрапопуліста Уго Чавеса країна видобувала 3–3,5 млн барелів на добу. Але…
Політизація нафтової галузі, масові звільнення фахівців у PDVSA (в т.ч. - іноземців), націоналізація і вигнання іноземних компаній за Чавеса, а згодом корупція, управлінський хаос і санкції за Мадуро призвели до обвалу видобутку. Тепер він складає майже в 7,5 разів менше - 400 тис. барелів на добу.
Венесуела втратила не нафту, а інституції, людей і довіру інвесторів.
Ще одна проблема – ключова – нафта Оріноко. Вона надважка і просто не тече без обробки. Тому видобудок потребує апгрейдів, постійних поставок розріджувачів, стабільної електрики та логістики. Як наслідок – собівартість висока, а вуглецевий слід - один з найгірших у світі… Таку нафту неможливо "увімкнути за наказом" або швидко масштабувати.
Дійсно, майже всі західні аналітики погоджуються, що видобуток у Венесуелі справді можна збільшити, але ключова умова - час і дуже великі гроші. Якщо подивитися ширше, експерти описують три можливі сценарії.
Перший - інерційний. За мінімальних інвестицій і політичної турбулентності видобуток коливатиметься близько 0,8–1,0 млн барелів на добу, без суттєвого зростання. Це сценарій "виживання", а не розвитку.
Другий - помірно оптимістичний. За часткового зняття санкцій, доступу до сервісів і стабільних правил гри, Венесуела може додати 200–400 тис. барелів на добу протягом 1–2 років, вийшовши на рівень 1,2–1,4 млн барелів на добу. Саме цей сценарій більшість аналітиків вважає найбільш реалістичним.
Третій - політично оптимістичний. Повернення до 2 млн барелів на добу на початку 2030-х і навіть 3 млн барелів на добу у довшій перспективі можливе лише за умови десятків років стабільності та інвестицій понад 150–180 млрд доларів, що робить його радше стратегічною мрією, ніж ринковим планом.
Зараз жоден серйозний експерт не говорить про швидке диво. Венесуельська нафта дійсно може повернутися на ринок, і може частково вплинути на ринок у майбутньому. Але витіснити Росію швидко – на жаль, ні.
Максим Гардус, спеціаліст із комунікацій Razom We Stand