Новий меморандум України з МВФ знову розпалив дискусію про підвищення тарифів, нові податки та майбутнє спрощеної системи оподаткування. УНІАН розібрався, що може змінитися для українців і чому не всі вимоги кредитора будуть реалізовані.
Після чергового перегляду програми співпраці з Міжнародним валютним фондом в Україні знову заговорили про нові податки, тарифи на комунальні послуги та можливі зміни для бізнесу.
Опублікований меморандум між Україною та МВФ справді містить низку чутливих для суспільства пунктів. Серед них – поступовий перехід до ринкових тарифів на енергоносії, перегляд спрощеної системи оподаткування, запровадження ПДВ для частини платників єдиного податку, оподаткування цифрових платформ, скасування пільг для дешевих міжнародних посилок, а також обговорення майбутнього "податку на відбудову".
Втім, далеко не всі положення документа означають негайне ухвалення відповідних законів. Частина вимог є орієнтирами на найближчі роки, інші можуть бути реалізовані лише після завершення воєнного стану. До того ж більшість змін потребують підтримки Верховної Ради.
Після завершення перегляду програми фінансування Україна отримала черговий транш. При цьому Фонд погодився перенести частину структурних маяків, але водночас закріпив нові зобов'язання.
Серед головних пунктів меморандуму залишаються збільшення внутрішніх доходів бюджету (як завжди, переважно за рахунок населення), скорочення тіньової економіки, підготовка податкової системи до правил Європейського Союзу та антикорупційні реформи.
Наймасштабніший блок змін стосується податкової системи. І тут певні вимоги МВФ викликають чи не найбільший опір як у суспільстві, так і навіть серед народних депутатів, які не погоджуються приймати деякі законопроєкти.
У червні Рада таки прийняла скандальний закон про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи – так званий податок на OLX. Він передбачає спеціальний режим оподаткування: 5% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору, але для дрібних продавців передбачено пільгу: якщо річний дохід від продажу товарів через інтернет-майданчики не перевищує еквівалент 2 тис. євро, такий дохід не оподатковуватиметься.
При цьому президент України досі не підписав прийнятий закон, хоча з моменту його ухвалення парламентом минуло півтора місяці. На заваді стало те, що задля більшої підтримки у сесійній залі у документ додали норми щодо так званих пепів – політично значущих осіб, до числа яких входять самі депутати та топ-чиновники, які не сподобались європейським партнерам. Тепер подальша доля закону невідома.
Інший документ, продиктований домовленостями уряду з МВФ, з самого початку не зустрів потрібної підтримки - Верховна Рада у травні повністю відхилила законопроєкт про оподаткування закордонних посилок вартістю до 150 євро.
Фонд вимагає не лише підвищення існуючих чи запровадження нових податків. Передбачається боротьба з так званим дробленням бізнесу, коли великі компанії оформлюють сотні ФОПів, щоб мінімізувати сплату ПДВ та податку на прибуток. Окремим напрямом стане боротьба зі схемою "ФОП замість найманого працівника", коли трудові відносини маскуються під цивільно-правові договори.
Але найбільший резонанс викликала перспектива запровадження обов’язкової сплати ПДВ для ФОПів. Спочатку обговорювалося введення податку вже з 2027 року для підприємців-спрощенців, які заробляють понад 1 млн гривень на рік. Проте поки що вдалося досягти компромісу щодо збільшення порогу до 4 млн гривень та відтермінування податку до 2028 року.
Координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна Олег Гетман вважає, що значна частина податкових вимог МВФ є виправданою.
"Є багато необхідних і справді корисних вимог. Це і критерії дроблення бізнесу, і детінізація, і мінімізація схем використання спрощеної системи. Вони будуть спрямовані на те, щоб відділити справжніх малих підприємців від великого бізнесу, який заради мінімізації податків дробиться на купу ФОПів. Ці схеми у величезних обсягах наносять шкоду державному бюджету", – зазначає експерт в коментарі УНІАН.
За його словами, аналогічна ситуація існує і зі схемою "ФОП замість найму", коли роботодавці фактично підміняють трудові договори цивільно-правовими відносинами.
Водночас навіть прихильники більшості податкових змін визнають, що вимога щодо ПДВ для платників єдиного податку залишається суперечливою. Гетман наголошує, що нинішня редакція меморандуму вже значно м'якша за попередні пропозиції, адже йдеться про поріг у 85 тисяч євро (понад 4 мільйони гривень), а не один мільйон гривень, як пропонувалося раніше. Однак і цей термін, на його думку, бажано відтермінувати ще на кілька років. Хоча повністю уникнути такої реформи навряд чи вдасться через майбутню гармонізацію українського законодавства з правом ЄС.
Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський у розмові з УНІАН зазначив, що підвищення порогу обов'язкової реєстрації платником ПДВ приблизно до 4 млн грн саме по собі є позитивною зміною порівняно з чинним порогом.
"Підвищувати поріг можна і треба. Він був встановлений ще у 2015 році на рівні одного мільйона гривень і давно мав бути проіндексований хоча б на інфляцію. Але вводити ПДВ як обов'язкову норму для платників єдиного податку означає фактично вбити спрощену систему на цьому рівні", – переконаний експерт.
На його думку, проблема полягає навіть не у сплаті самого податку, а в адміністративному навантаженні, яке виникає після реєстрації платником ПДВ.
"Для того, аби сплачувати ПДВ, треба вести повний бухгалтерський облік, треба витрачати купу часу і ставати об'єктом перевірок з боку податкової. Тобто переваги спрощеного оподаткування фактично зникають", – пояснює Дубровський.
За його оцінкою, сукупні витрати бізнесу на адміністрування можуть навіть перевищити додаткові надходження до бюджету.
"Бюджет може отримати десятки мільярдів гривень, але витрати підприємців на виконання цих вимог будуть ще більшими. Це зменшує загальний суспільний добробут і не створює жодної доданої вартості", – вважає економіст.
При цьому він визнає, що після вступу України до Європейського Союзу гармонізація законодавства стане неминучою. Однак, за словами Дубровського, навіть тоді можуть бути передбачені тривалі перехідні періоди, як це свого часу зробили окремі країни-члени ЄС.
"Це буде тільки тоді, коли Україна буде приєднуватися до ЄС. І навіть тоді ще можна виписати перехідні умови, як, наприклад, Румунія це зробила, для того щоб це запроваджувати не одразу. Пропонувати це запроваджувати просто зараз – це ознака непрофесійності", – зазначає він.
Ще одним пунктом меморандуму, який викликав активне обговорення, стало запровадження нового податку – на відбудову. Передбачається, що він може прийти на заміну поточного військового збору, який в Україні мають скасувати через три роки після завершення війни. Введення нового податку (а по факту банальне перейменування) нібито дозволить компенсувати майбутні втрати бюджету після скасування військового збору.
На думку Дубровського, такий підхід є помилковим.
"МВФ наполягає, що Україна має виплачувати свої борги за рахунок підвищення податків. І всіляко намагається протягнути підвищення податків на післявоєнний час. Але в Україні вже податкове навантаження захмарне для країни з такою якістю державних інституцій. Воно вже вище, ніж було напередодні повномасштабного вторгнення", - каже економіст.
Він переконаний, що після завершення війни Україні, навпаки, знадобиться створювати стимули для економічного зростання, а не збільшувати фіскальне навантаження.
"Але вони намагаються все одно витягнути якнайбільше грошей з економіки. І це означає, що економічного зростання, про яке всі мріють після війни, відновлення, власне кажучи, просто не буде. Тому що економіка з таким податковим навантаженням не зростає", – зазначає Дубровський.
Також слід звернути увагу, що військовий збір має ще одну проблему - він фактично стосується лише офіційно працевлаштованих українців. Працівники, які отримують "білі" зарплати, автоматично сплачують цей податок, тоді як доходи, що залишаються в тіні, ним не обкладаються. Через це можливе збереження військового збору після війни у вигляді "податку на відбудову" може лише поглибити проблему тінізації.
"Відбудову має сплачувати хто завгодно, але тільки не українські громадяни. Його має сплачувати країна-агресор. Ну і також сподіваємося на допомогу наших партнерів, яких ми зараз від цього агресора захищаємо. Але перекладати це все на плечі українських громадян – це навіть з моральних міркувань недоречно", – наголошує Дубровський.
Експерт критично оцінює саму ідею замінити військовий збір іншим аналогічним платежем. Натомість доцільнішим рішенням він вважає невелике підвищення ПДВ.
Втім, проблема полягає в тому, що і можливе підвищення ставки ПДВ лежить на столі в українських урядовців в рамках співпраці з МВФ. І це паралельно із запровадженням податку на відбудову. МВФ зазначає, що в разі погіршення бюджетної ситуації влада має розглянути додаткові заходи. Одним із них може стати підвищення ставки ПДВ.
Водночас економіст Олег Пендзин закликає не сприймати всі положення меморандуму як неминучі рішення влади. За його словами, багато подібних вимог містилися у програмах співпраці з МВФ ще протягом останніх 15 років, однак значна частина з них так і не була реалізована.
На його думку, більшість таких рішень мають пройти через Верховну Раду, а політична готовність парламенту підтримувати непопулярні кроки залишається низькою.
"Дуже сильно сумніваюся, що будь-яке нинішнє скликання Верховної Ради погодиться голосувати за настільки непопулярні рішення", – каже Пендзин у розмові з УНІАН.
Ще одна тема, яка традиційно викликає найбільше занепокоєння, – майбутнє тарифів на житлово-комунальні послуги. Після оприлюднення меморандуму багато хто сприйняв його як сигнал про неминуче різке подорожчання електроенергії, газу та опалення для населення.
При цьому документ не містить конкретного графіка чи вимоги негайно підвищити тарифи, а Міністерство енергетики поспішило заявити, що тарифи на енергетичні послуги в Україні залишатимуться замороженими до завершення дії воєнного стану (щоправда, світла, як ми знаємо, це не стосується, зважаючи на те, що електроенергія "дивним чином" не увійшла до мораторію на підвищення тарифів).
МВФ вкотре наголошує на необхідності поступово привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня, однак пропонує робити це поетапно.
На думку Олега Гетмана, такий підхід є економічно виправданим. Експерт пояснює, що кредитор вимагає спершу провести аудит нинішньої системи субсидіювання та визначити, скільки держава втрачає на цьому. Далі необхідно розробити концепцію якісного й персонального субсидіювання, щоб не постраждала жодна малозабезпечена особа, і лише потім вже поступово переходити до ринкових тарифів.
"Ми, як економісти, вважаємо це вкрай необхідним, бо тарифи, які є зараз, вони наносять шкоду бюджету – більше 100 мільярдів гривень щороку. І ці кошти не беруться десь зі стелі. Це наші з вами податки, які ми платимо в державний бюджет, і з них ми потім дотуємо тарифи. І світло, і тепло, і газ, і все інше", - каже Гетман.
Він наголошує, що таке субсидіювання виправдане саме для пенсіонерів, тимчасово безробітних та ВПО, але воно абсолютно шкідливе для заможних громадян. В той же час всі малозабезпечені мають отримувати персональні субсидії.
"Зараз, наприклад, якщо пенсіонер живе один і не має заможних родичів, то він взагалі не платить за комунальні послуги, бо йому держава надає субсидію. Так само має бути ця концепція поширена на незаможних громадян, на малозабезпечених громадян, щоб ніхто від ринкових тарифів не постраждав. А всі забезпечені громадяни мають платити ринковий тариф, бо він має покривати собівартість плюс якийсь мінімальний поріг прибутку, щоб можливість була модернізувати ці мережі", – пояснює Гетман.
Володимир Дубровський погоджується, що із тарифами та субсидіями потрібно щось робити. Але наголошує, що це питання є актуальним для мирного часу. А зараз ми живемо в інших умовах.
За його словами, головною проблемою є навіть не сам рівень тарифів, а відсутність реформи підприємств теплокомуненерго.
"У мирний час я виступаю за те, щоб не було цих дотацій, але за умови проведення реформи сектору теплокомуненерго, тому що там дуже багато насправді зловживань і дуже багато неефективності", – зазначає економіст.
На його думку, поки не буде наведено лад у роботі самих комунальних підприємств, говорити про ринкові тарифи передчасно.
Ще категоричніше Дубровський оцінює перспективу будь-якого зростання платіжок під час повномасштабної війни.
"Під час повномасштабної війни, в ситуації, коли Путін нас намагається зламати в тилу, якраз найгірший час для того, щоб проводити таку реформу і проводити будь-які підвищення тарифів. В нас і без того є велике напруження, тим більше зима теж обіцяє бути дуже важкою для населення. І далі збільшувати соціальну напругу ще й підняттям тарифів неприпустимо", – переконаний він.
У свою чергу, член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин звертає увагу, що вимога привести тарифи до ринкового рівня міститься практично в кожному меморандумі України з МВФ ще з 2008 року, однак досі так і не була виконана.
"Те, що МВФ знову повернувся до цієї теми, не означає, що рішення буде ухвалене найближчим часом. По-перше, це питання відкладене до завершення війни. По-друге, будь-які зміни повинні пройти Верховну Раду, а політичної готовності голосувати за такі непопулярні рішення зараз немає", – зазначає експерт.
Таким чином, хоча всі економісти по-різному оцінюють доцільність переходу до ринкових тарифів, їхні висновки збігаються в одному: навіть якщо така реформа залишається стратегічною метою, її реалізація навряд чи розпочнеться найближчим часом.
Попри широкий перелік реформ, викладених у меморандумі, експерти закликають не сприймати документ як рішення, які неодмінно набудуть чинності найближчим часом. Більшість із них потребують ухвалення окремих законів, а деякі вже неодноразово переносилися під час попередніх переглядів програми.
Як зазначав Олег Пендзин, окремі вимоги МВФ повторюються в меморандумах уже багато років. З останнього він нагадав про вимоги щодо ухвалення законопроєктів про оподаткування міжнародних посилок та скасування пільги зі сплати ПДВ для ФОПів.
"Україна не виконала домашнє завдання. Більше того, вона навіть не подала проєкт законодавчих актів. Тим не менше Міжнародний валютний фонд дав нову програму. А це, я хочу нагадати, все відбувалося в березні поточного року. Сьогодні ми маємо кінець липня", – сказав експерт.
На його думку, нинішня програма співпраці багато в чому визначається не лише економічними, а й геополітичними чинниками. Експерт пояснює це тим, що найбільші донори МВФ – країни ЄС та Сполучені Штати – зацікавлені в тому, щоб Україна зберігала фінансову стійкість і продовжувала протистояти російській агресії. Саме тому Фонд уже неодноразово переносив строки виконання окремих структурних маяків.
Водночас Володимир Дубровський вважає, що під час оцінки української економіки МВФ нерідко застосовує підходи, розроблені для країн, які не перебувають у стані повномасштабної війни.
"МВФ вперше у своїй історії працює з країною під час такої великої війни. І вони, як і завжди, дуже консервативні, вони користуються своїми методиками, які написані для зовсім інших часів, і піклуються насамперед про фіскальний дефіцит. Фонд не має, на жаль, кваліфікації для того, щоб мати справу з поточною ситуацією. Де треба оцінювати не тільки і не стільки економіку, скільки вплив на безпеку, на стабільність тилу", – зазначає експерт.
За його словами, саме тому окремі рекомендації Фонду потребують адаптації до українських реалій, а не механічного виконання. Це стосується, зокрема, найбільш чутливих для суспільства питань – підвищення тарифів і посилення податкового навантаження під час війни.
… Попри гучні заголовки про нові податки й неминуче зростання тарифів, нинішній меморандум МВФ не означає автоматичного запровадження всіх перелічених змін. Більшість із них розраховані на кілька років уперед, частина прив'язана до завершення війни або євроінтеграції, а для їх реалізації необхідне ухвалення відповідних законів парламентом.
Водночас оцінки експертів свідчать, що навіть усередині економічного середовища немає єдиної думки щодо окремих вимог Фонду. Якщо реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією та детінізацію економіки переважно знаходять підтримку, то питання нових податків та майбутнього підвищення тарифів залишаються предметом гострих дискусій. Тому слід пам’ятати, що низка положень ще неодноразово переглядатимуться під час наступних раундів переговорів.