Євросоюз "штампує" зони вільної торгівлі в Америці та Азії, щоб "насолити" Трампу та збільшити свій вплив. Здавалося б, що нам з того? Але поляки вже блокували український кордон через аргентинську аграрку.
Дональд Трамп розвалив світову торгівлю як єдину систему правил. Кожен відтепер "сам за себе". І ЄС намагається грати у цю гру як незалежний центр впливу, шукаючи нових торгових партнерів. Що позначиться й на Україні.
Нещодавно узгоджені угоди про вільну торгівлю Євросоюзу з блоком МЕРКОСУР (від 17 січня) та Індією (від 27 січня) можуть змінити українські позиції по різних товарних групах на європейських ринках – від аграрки до металургії та навіть дротів.
З одного боку, це збільшує для нас конкуренцію. Але з іншого - в нас вже є зона вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС. А тому наші товари реекспортом через Євросоюз також зможуть потрапляти на ринки Латинської Америки й Індії. Експерти допомогли УНІАН з’ясувати всі наші вигоди й ризики.
Почнемо з останнього – з угоди про ЗВТ між ЄС та Індією, яка була підписана днями. Учасники перемовин називали її "історичною", адже вона "об’єднає 2 мільярди споживачів". Звучить революційно… Але як все насправді? І якщо це так потужно, то чого європейці з індійцями досі такої угоди не мали?
Теж саме – щодо угоди з МЕРКОСУР яка була підписана трохи раніше. МЕРКОСУР це такий "ЄС на мінімалках" - торговий альянс Аргентини, Болівії, Бразилії, Парагваю, Уругваю та ще купи "асоційованих членів", які у цьому союзі лише "однією ногою", але ніколи не проти реекспорту. Це прямо або опосередковано майже вся Латинська Америка – до 260 мільйонів населення та 60% території континенту. Звісно ж, ця угода також описана як "історична". І знов - чого ж такої гарної угоди досі не було досягнуто?
Олександр Смолич, президент Волинської торгово-промислової палати (а Волинь межує з Польщею, куди йде український транзит), пояснює, навіщо це Європі.
"ЄС, підписавши угоди про вільну торгівлю з МЕРКОСУР та Індією, прагне диверсифікувати ринки й зменшити залежність від Китаю та США. Це відкриває доступ до сотень мільйонів споживачів у Латинській Америці та понад мільярда в Індії. Європейські компанії отримають зниження мит, особливо у сфері автомобілебудування, фармацевтики, машинобудування, агропродуктів та високих технологій. Торгові потоки поступово зміщуватимуться від Китаю до нових партнерів, створюючи багатополярну систему виробництва", - роз’яснює експерт суть процесів.
Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, втім, зазначає, що ці угоди набудуть чинності не одразу.
"Угода з Індією набуде чинності десь за півроку. Бо потрібна ратифікація всіма парламентами країн ЄС, парламентом Індії. А угода з МЕРКОСУР потребує ще більше рішень. Це ще не фінал", - наголошує експерт.
І дійсно, вже за тиждень після урочистого підписання ЗВТ з МЕРКОСУР фракція "Зелених" у Європарламенті заблокувала її ратифікацію, підтримавши відправку її на повторну перевірку судом ЄС, чого домагалися як праві радикали, так і ліві партії, чиї виборці проти угоди. Фактично, "зелені" "кинули" своїх партнерів по коаліції і заради політичних рейтингів стали по один бік "барикад" з "Альтернативою для Німеччини".
Власне, цей приклад наочно показує, чому перше підписання угоди з МЕРКОСУР відбулося ще у 2019 році, але угода досі не фіналізована – бо серед всіх країн та партій Європарламенту завжди знайдеться той, хто проти. Це значно сповільнює динаміку ЄС у міжнародних відносинах та є головною вразливістю блоку. Адже тому ж Дональду Трампу можна навіть з Конгресом не радитись задля зменшення мит для умовної Індії, а Брюссель, навіть попри вже підписану угоду (раніше за США), все одно починає відставати від Вашингтону.
Ці угоди ЄС – дійсно "історичні". Але, скоріше, у тому контексті, що їх узгоджували десятиріччями (і навряд чи це вже кінець).
"Перемовини з Індією про ЗВТ почалися ще 2007 року. Це майже 20 років назад. Вони зупинялися і знов продовжилися. Поновилися 2022 року. Нещодавно був 14-й раунд перемовин, де й вирішили, що "угоду укладаємо". З МЕРКОСУР теж так було, - нагадує Іван Ус. – Індія – важливий гравець. А США відштовхує Індію. Так, це звучить красиво для українських вух, бо вони ввели 25% додаткових мит на продукцію з Індії через закупівлю російської нафти. Але це використовується просто як "casus belli" - привід для торгової війни. Бо паралельно з цими "антиросійськими" митами американці стелять червону доріжку Путіну в Алясці. США маніпулюють фактором РФ у своїх інтересах".
А всі інші відповідають їм тим самим.
"Через хибну лінію поведінки США, спрямовану на тиск, Індія намагається покращити стосунки з тим же Китаєм та РФ. А угода ЗВТ з ЄС - це якраз спроба не допустити цього зближення, - розповідає експерт. – ЄС угодою хоче "вирвати" Індію з цього "Глобального Півдня", зі структур БРІКС та ШОС".
І, схоже, це працює. Щойно ЄС домігся угоди з Індією, на поступки індійцям пішов і Трамп. Під приводом, що Індія зупиняє закупівлі російської нафти на користь нафти зі США та Венесуели, чого індійська сторона поки що не підтвердила, США знижують митні ставки на індійські товари з 25% до 18%. Наче "дріб’язок", але це знов робить індійські товари конкурентними на ринку США.
Отже, хай і майже без гучних заяв, але ЄС все ж гне свою лінію на "суверенну" торгівлю в обхід позиції США, а Трампу вже доводиться на це реагувати.
Але чи дійсно ці угоди ЄС настільки "історичні", як їх описують? Чи стане тепер Індія "новим Китаєм", а МЕРКОСУР – "головною житницею Європи"?
"Коли торговельні угоди підписують, їх завжди називають "історичними". Для мене "історичними" були б лише трансатлантична угода між США та ЄС, а також США/Китай та ЄС/Китай. Адже це провідні гравці світової торгівлі. Індія ж у торговельному плані не є надто потужною. Але, звісно, це великий ринок. Кажуть, що це угода, яка "об’єднає 2 мільярди людей". Але, нагадую, що 1,5 мільярда з них - це саме Індія. Весь ЄС це півмільярди населення. Ця угода "вище за пересічну", але навряд чи "історична"", - робить висновок Іван Ус з ІСД. - Не думаю, що вона перетворить Індію на "глобальну фабрику". Хоча глобальна ідея була саме такою. Бо всім хотілося б мати стратегічну альтернативу Китаю".
Загалом, Індія сприймається не стільки як самоціль торговельної політики ЄС, а як інструмент опосередкованого впливу на США та Піднебесну – як потенційна альтернатива. Попри те, що за кількістю населення індійці кілька років тому вже китайців перегнали.
Пан Смолич, президент Волинської торгово-промислової палати, теж досить скептичний щодо шансів Індії замістити Китай у ролі "світової кузні". Проте конкуренція, його думку, посилиться.
"Індія має потенціал стати великим виробничим центром завдяки дешевій робочій силі та політичній стабільності. Водночас вона стикається з проблемами інфраструктури та бюрократії, що стримують швидке зростання, - вважає він. – Китай залишається більш розвинутим у логістиці та виробничих кластерах. Тому Індія не замінить КНР повністю, але може стати важливим конкурентом. Для ЄС це стратегічний крок у пошуку нових економічних опор. У результаті світова торгівля стане більш збалансованою та менш залежною від двох гігантів".
Попри скептицизм щодо "історичності", Іван Ус також визнає, що угода з Індією - "рух у вірному напрямку". І важливість цих угод полягає, зокрема, у тому, що це наочна фрагментація світової торгової системи на окремі угоди між блоками – між потужними гравцями. Після того, як США повернули протекціонізм у наше сьогодення, більше ніхто не може зволікати.
"Коли США вводять мита проти всіх, то всі, проти кого вони ввели мита, починають формувати нові правила міжнародної торгівлі – вже без США. Оскільки США "випадає" з процесу, то це тепер радше "міжнародна", а не "світова" торгівля, - продовжує він. – ЄС показує, що міжнародна система можлива без США. Так, ЄС не готовий казати це вголос. Бо є безпекові питання – ЄС нездатний сам забезпечити собі безпеку. Але поза безпекою ЄС має багато можливостей. І просувається у питаннях торгівлі".
Інші великі гравці роблять так само – показують США, що торгівля можлива й без них. Тому щодо цих та інших угод "зірки зійшлися" саме зараз. Наприклад, на тлі конфліктів зі США, Канада досягла угоди "про стратегічне партнерство" з Китаєм, що було вкрай принизливо для Вашингтону. Всі огризаються як можуть, але так, щоб не дуже розлютити Трампа.
Тоді як для України, яка всі сили кидає на опір російській навалі, оці торгові тонкощі не на часі. Але й просто проігнорувати ми їх не можемо. Бо баланси на ринках змінюються.
Олександр Смолич вважає, що нові угоди ЄС про ЗВТ з Індією та МЕРКОСУР несуть українським експортерам як нові ризики, так і певні переваги. І те, що європейські фермери протестують проти латиноамериканської аграрки, а "чіпляє" заодно й наш кордон – це якраз один з проявів можливих негараздів.
"Угоди ЄС з МЕРКОСУР та Індією посилюють конкуренцію для українського експорту, передусім аграрного, оскільки південноамериканські виробники мають нижчу собівартість і сильні лобістські позиції в ЄС. Протести європейських фермерів лише підкреслюють ризик нових квот, нетарифних обмежень і посилення контролю щодо української продукції. Для металургії додатковим викликом стають кліматичні вимоги та конкуренція за місце в європейських ланцюгах доданої вартості", - каже пан Смолич.
Водночас, як вважає експерт, ці угоди відкривають нові можливості для України через реекспорт і участь у виробничих ланцюгах ЄС.
"Зниження мит на європейські товари в третіх країнах означає зростання попиту й на українські комплектуючі в їх складі. Це створює стимули переходу від сировинного експорту до продукції з доданою вартістю. У підсумку для України це водночас виклик і шанс закріпитися у якості частини економічної екосистеми ЄС, а не лише постачальника сировини", - додає очільник Волинської Торгово-промислової палати ложку меду в діжку дьогтю.
Іван Ус з Інституту стратегічних досліджень пояснює, у чому саме може бути наш інтерес.
"Головне, що нам найбільш цікаво у угоді ЄС та Індії, це зниження мита на європейські автомобілі зі 110% до 10% за кілька років. Україна дуже сильно інтегрована у систему автопрому ЄС. Коли польські фермери бокували український кордон, то німецькі автовиробники навіть вимушені були призупиняти виробництво, бо їм потрібна була українська проводка для авто. Німці були дуже розлючені, - акцентує пан Ус. – Ми експортували проводів на 1 мільярд євро щороку до "повномасштабки", і зараз цей експорт відновлюється на шести заводах у Волинській області та на Закарпатті. Якщо Індія зменшує мита, то значно зростає продаж автівок з ЄС – бо Індія це ринок на 1,5 мільярда споживачів. А, отже, зростають продажі наших проводів. Угода ЄС з Індією для України це "плюс"".
Є певна конкуренція у галузі продуктів харчування з індійцями (по цукру, наприклад), але Індія це переважно імпортер української продукції, а не експортер власної. Зате у більш технологічних галузях ми маємо певні перспективи реекспорту до Індії.
"Індія є нашим найбільшим покупцем олії соняшникової, і нам ця угода тут буде вигідною. Через ЄС нам тепер буде простіше продавати свою олію до Індії. Головне, щоб цей механізм реекспорту стабільно працював і польські чи інші фермери його не блокували. Я не бачу конфліктів також у машинобудуванні", - продовжує пан Ус.
Хоча не все так однозначно позитивно – металурги, наприклад, досить ревно спостерігають за процесом перемовин між ЄС та Індією, за розмірами квот (так, хоч торгівля й "вільна", але ЄС, як преміальний ринок, не відмовляє собі у праві обмежувати всіх торгових партнерів квотами, додатково до мит) тощо.
Але Іван Ус вважає, що металургійний ринок ЄС нам зараз менш цікавий, ніж ринок США. Де ми вже маємо перевагу над індійцями.
"Індія давно на нас дивиться як на конкурентів. "Криворіжсталь" була приватизована індійською Mittal Steel ще 2004 року, щоб українські активи не загрожували індійському бізнесу у Європі. Але ЄС зараз не у фокусі українських металургів. Тут ми якраз на боці США і на ринок США більше розраховуємо. Бо для нас мита на метал там нижчі, ніж у конкурентів. Основа нашого експорту до США - це саме чавун", - додає він.
По інших галузях нова угода ЄС з Нью-Делі нас мало зачеплять, як запевняє Іван Ус. Хоча через Індію до нас зможе активніше заходити одяг – у тому числі реекспорт з Бангладеш.
А, ось, з країнами МЕРКОСУР все прямо протилежно – ми є прямими конкурентами по багатьом позиціям: зерновим (головним чином, кукурудзі), олійним, цукру. А ще цікавішою є історія з соняшниковою олією, за експортом якої ми поки зберігаємо першість у світі, проте ситуація може змінитись.
"Протягом останніх 20 років Латинська Америка - наш конкурент по олії. Раніше було, що Аргентина - перший у світі експортер олії, а Україна – друга. Зараз же Україна перша, а Аргентина позаду (на третьому місці після України та Росії, - УНІАН). Проте ця угода повертає латиноамериканську олію на ринки ЄС. І ми можемо аргентинцям програти ту ж Іспанію, яка буквально розмовляє з ними однією мовою. В Італії у нас можуть бути проблеми. Взагалі, ризиків по аграрці стає більше і ми можемо втратити ті ніші, які вже зайняли на європейському ринку", - розводить руками пан Ус.
Він зазначає, що угода з МЕРКОСУР не дарма дуже сильно хвилює фермерів з ЄС. Бо ті бояться, що після того, як продукція з Латинської Америки зайде на європейський ринок, європейські фермери просто випадуть з гри – їхня продукція має значно вищу собівартість.
"В Україні ці протести європейських фермерів сприймали як "антиукраїнські", але насправді вони були "антиМЕРКОСУРівські". Вони дуже активні й галасливі, але просування за цими угодами все одно у ЄС є. Бо так ЄС отримує доступ на ринки промислової продукції Латинської Америки. Хоча фінальної угоди поки що нема. Це важливо, бо протягом наступного півріччя європейські фермери будуть ще неодноразово нагадувати про себе – тепер вже і проти угоди з Індією, - натякає на чергові блокади українського кордону Іван Ус. – Угоди про ЗВТ - це проблема для європейських фермерів. Але це отримало поштовх зараз, бо це "привіт" Сполученим Штатам, які думали, що світ без них не зможе існувати. ЄС показує, що зможе. Але це також розвиток для ЄС".
Європейська промисловість (передусім німецька) стагнує. І всі надії там на нові ринки збуту у Південній Америці та Індії, якщо вже на традиційному американському ринку все так ускладнилось. І якщо у минулі роки ці угоди буди, скоріше, як інструмент тиску та погроз для США, то тепер вони все більше стають безальтернативним рішенням у новому "чудовому" світі протекціонізму без правил.
Україні варто цей досвід переймати та активніше розвивати виробництво з вищою доданою вартістю та меншим навантаженням на логістику, з огляду на спроби росіян відновити морську блокаду та порушити залізничне сполучення. І нові угоди ЄС, з яким ми маємо асоціацію, дають не лише ризики, але й нові можливості. Чи скористаємося ми переділом світової торгівлі собі на користь - залежатиме передусім від нас самих.
Андрій Попов