У дослідженні взяли участь майже 53 000 людей з діагнозом діабету 2 типу та серцевих захворювань.
Прийом препарату "Мунджаро" (Mounjaro) пацієнтами з діабетом 2 типу може знизити ризик серцевих нападів у людей.
Як свідчать результати нового американського дослідження, ті, хто отримував цей препарат, мали на 33% меншу ймовірність серцевого нападу порівняно з пацієнтами, які приймали інші ліки від діабету 2 типу, пише The Independent.
У дослідженні взяли участь майже 53 000 людей з діагнозом діабету 2 типу та серцевих захворювань. Було ретельно відстежено основні несприятливі серцево-судинні події (MACE), включаючи інфаркти, інсульти, та порівняно результати для тих, хто почав приймати "Мунджаро", з пацієнтами, які приймали ситагліптин (ще один поширений препарат для лікування діабету).
Через рік ризик розвитку мейс-аденозу становив 2,9% серед тих, хто приймав "Мунджаро", порівняно з 4,4% у групі ситагліптину.
Дослідники підрахували, що це еквівалентно запобіганню одному випадку на кожні 70 осіб. "Мунджаро" знизив ризик серцевих нападів на третину, хоча суттєвої різниці у випадках інсульту не було виявлено. Однак, як показав аналіз, "Мунджаро" зменшила кількість випадків госпіталізацій через інфекції.
За даними дослідників, на кожні 48 пацієнтів було запобігнуто одній госпіталізації. Це також запобігло одній смерті від будь-якої причини на кожні 122 пацієнтів.
"Це дослідження показує, як дані, засновані на клінічних випробуваннях, можуть оцінити очікувану користь для серцево-судинної системи від початку лікування тирзепатидом після стандартного фонового лікування та допомогти у прийнятті спільних рішень", - йдеться у матеріалі.
"Мунджаро", агоніст рецептора GLP-1, також відомий як тирзепатид, наразі використовується в Національній службі охорони здоров'я (NHS) для лікування як діабету 2 типу, так і тяжкого ожиріння.
Як повідомляв УНІАН, одним з найважливіших механізмів є здатність часнику покращувати секрецію інсуліну, тобто гормону, який допомагає переносити глюкозу з крові в клітини для використання її як джерела енергії.
Зокрема кілька досліджень на тваринах показали, що аліцин, сполука, яка міститься в часнику, може захищати та покращувати функцію бета-клітин підшлункової залози, де секретується інсулін.
З механічної точки зору, часник може сприяти зменшенню загибелі бета-клітин. Це дозволяє підшлунковій залозі ефективніше секретувати інсулін, коли рівень цукру в крові підвищується. Як наслідок, більше глюкози транспортується в клітини, сприяючи зниженню рівня цукру в крові.
Також часник може впливати на травлення крохмалю та всмоктування цукру. Деякі дослідження свідчать про те, що сполуки в часнику можуть пригнічувати ферменти, які беруть участь у розщепленні крохмалю.