25 лютого згадуємо видатну поетесу та публікуємо найзворушливіші вірші Лесі Українки.
25 лютого українці відзначають день народження Лесі Українки - однієї з найвидатніших українських літераторок, чиї твори залишаються актуальними через понад 150 років. З'явилася на світ Леся 25 лютого 1871 року. Її біографія є справжньою одою сили духу.
За 42 роки життя Леся Українка створила понад 250 віршів, кілька драматичних поем і драм. Крім написання власних творів поетеса також займалася колекціонуванням українського фольклору. У 154-ту річницю народження Лесі Українки ми згадуємо, як жила і про що писала талановита авторка.
Справжнє ім'я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському Житомирської області (у цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач.
Крім Лесі в родині було ще 5 дітей. Багатодітне сімейство Косачів було освіченим і творчим. У їхньому будинку часто влаштовували літературні вечори, концерти та зустрічі з видатними людьми. Батьки дали найкращу освіту від приватних вчителів і прищеплювали гарний смак усім дітям, зокрема й Лесі.
Від матері юна Лариса дізналася про український фольклор, зокрема про мавок. Так майбутня поетеса полюбила народну творчість, що пізніше відобразиться в її творах. Свій перший вірш "Надія" Леся написала у віці 9 років і присвятила улюбленій тітці, яку заслали до Сибіру.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Дитинство Лесі Українки проходило в постійних переїздах і знайомствах із видатними людьми: друзями її сім'ї були вчений Михайло Драгоманов і композитор Микола Лисенко. Дівчинка здобувала найкращу з можливих освіт, вивчаючи п'ять мов, вишивку, малювання, гру на піаніно.
1881 року у віці 10 років Леся захворіла на туберкульоз після занурення на Водохреще. Після хвороби в неї почалися болі в руках і ногах. Здоров'я дівчинки підкосилося до кінця життя. У 1883 році їй видалили частину кісток лівої руки, що стало важкою трагедією для Лесі. Зі скаліченою кистю вона більше не могла займатися улюбленим хобі - грою на піаніно.
1884 року дівчинка вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі "Зоря" під псевдонімом Леся Українка.
Досягнувши 20-річного віку, Леся багато подорожувала, писала вірші та знайомилася з письменниками-сучасниками. Через хронічну хворобу періодично їй доводилося робити паузи в роботі для курортного лікування. Попри часті напади болю, поетеса ніколи не дозволяла шкодувати себе і не скаржилася на долю.
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в'яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один із найкращих своїх творів - драму "Одержима", написану за одну ніч біля ліжка вмираючого.
1898 року Лариса познайомилася з Климентом Квіткою, молодим фольклористом і студентом КНУ. Колекціонування фольклору та етнографічні експедиції стали їхнім спільним хобі. 1907 року Леся вийшла заміж за Климента і взяла його прізвище.
Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії під час лікування. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.
Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.
Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
Мене любов ненависті навчила.
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.
Чесний покриву не потребує.
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України...
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Нагадаємо, у ВР пропонують 25 лютого відзначати День української жінки на честь дня народження Лесі Українки. Якщо законопроект схвалять, то це свято замінить 8 березня.