УНІАН ділиться враженням про нову роботу Пола Томаса Андерсона, яку вже похвали сам Стівен Спілберг.
25 вересня 2025 року в український прокат виходить кримінальна чорна комедія "Одна битва за іншою" (One Battle After Another) від 11-разового номінанта на "Оскар" Пола Томаса Андерсона, яку критики вже встигли охрестити "найкращим фільмом десятиліття". Чи дійсно це так, читайте в огляді УНІАН.
Американець Пол Томас Андерсон – це, без жодного сумніву, один з найбільш впливових кінорежисерів сучасності, який вже встиг набути статусу культового. Критики завжди схвально сприймають його фільми, а більшість кіноестетів називають його прізвище серед переліку своїх найулюбленішим режисерів.
Він має нагороди трьох головних кінофестивалів світу – Каннського, Венеційського та Берлінського. Також режисер 11 разів номінувався на "Оскар", але якимось дивним чином досі не має жодної особистої нагороди.
Андерсон цікавився кіно ще зі шкільних років, а свій перший короткометражний фільм він зняв у 1988 році у віці 18 років. У 1993 році його короткометражка "Кава і сигарети" потрапила до програми "Санденсу", де вона отримала позитивні відгуки та відкрила молодому режисеру шлях у велике кіно. Саме ця робота лягла в основу його першого повнометражного фільму "Фатальна вісімка", що вийшла на екрани у 1996 році.
При цьому він зумів залучити до касту цього фільму доволі відомих акторів, в тому числі Гвінет Пелтроу, Семюела Л. Джексона та Філіпа Сеймура Гоффмана. Прем'єра стрічки відбулася також на "Санденсі", а згодом він потрапив до програми Канн. Після цього Андерсона назвали одним з найперспективніших молодих акторів.
Далі в його кар'єрі були такі вже культові стрічки, як "Ночі в стилі бугі" (1997), "Магнолія" (1998), "Кохання, що збиває з ніг" (2002), "Нафта" (2007), "Майстер" (2012), "Вроджена вада" (2014), "Примарна нитка" (2017) та "Локрична піца" (2022).
Крім того, режисер відомий як автор музичних кліпів – найбільше він співпрацював з гуртами Radiohead та Haim.
Фільми Андерсона часто є психологічними драмами, що характеризуються зображенням відчайдушних персонажів та дослідженням дисфункціональних сімей, відчуження, самотності та спокути. Усе це супроводжується зі сміливим візуальним стилем, з постійно рухомими кадрами та тривалими дублями, а також напруженим музичним супроводом.
Фільм є вільною екранізацію роману Томаса Пінчона "Винокрай". Події відбуваються в США в 21 столітті. На початку фільму глядачів знайомлять з групою революціонерів, які головним чином виступають за рівні права та відкриті кордони. Очолює їх вибухова та нестримна афроамериканка Перфідія Беверлі Гіллз, яка нерідко в своїх діях і сама перетинає межу. Вона заводить стосунки з одним зі своїх однодумців з руху "Франція 75", білим підривником на прізвисько "Гетто Пет", і ці стосунки з часом призводять до народження дівчинки-мулатки Шарлін.
Паралельно між парою назріває напруга, адже Перфідія не має наміру припиняти свою діяльність та навіть ревнує свого партнера до доньки. Підливає масла у вогонь і давня ворожнеча з жорстоким білим супрематистом, капітаном Стівен Джей Локджо, який має нездорову одержимість темношкірою революціонеркою. Зрештою, Перфідія зникає, а Пет і Шарлін вимушені під іншими іменами тікати в інший штат.
Проходить 16 років, в американському суспільстві мало що змінилося. Колишній хіпі Боб Фергюсон зловживає наркотиками і живе відлюдником разом зі своєю бунтівною донькою-підліткою Віллою в лояльному до мігрантів містечку Бактан-Крос. Він небагато говорить про своє минуле, але часто лякає доньку своєю параноєю, ніби їй загрожує небезпека.
Тим часом, вже полковник Локджо досі переслідує мігрантів, а ще нарешті отримує шанс приєднатися до закритого товариства схиблених на чистоті раси білих американців. І саме 16-річна Вілла може стати на заваді цьому, тож він відкриває на неї з батьком безжальне полювання з багатьма супутніми жертвами.
Андерсон часто співпрацює з тими самими акторами та членами знімальної групи, а до свого найближчого кола він відносить акторів Джона С. Рейлі, Філіпа Бейкера Холла, Джуліанну Мур, Вільяма Х. Мейсі, Мелору Волтерс та Філіпа Сеймура Гоффмана, а також композитора Джонні Ґрінвуда та режисерку кастингу Кассандру Кулукундіс (останні двоє також долучилися і до роботи над "Одна битва за іншою").
Втім, у випадку зі своїм останнім фільмом на головну роль "Гетто Пета" / Боба Фергюсона він обрав Леонардо Ді Капріо ("Титанік", "Пляж", "Острів проклятих", "Джанго вільний", "Одного разу в Голлівуді", "Вбивці квіткової повні"), з яким до цього не працював.
І це чергова блискуча роль в кар'єрі Ді Капріо, за яку він має всі шанси отримати щонайменше ще одну номінацію на "Оскар". Він розгублений, нервозний, забудькуватий і водночас відчайдушний, здатний на все заради тих, кого він любить.
Тим часом, головним його опонентом став Стівен Джей Локджо, роль якого блискуче зіграв великий друг України Шон Пенн ("Шлях Карліто", "Таємнича річка", "Гарві Мілк") – до цього він вже знімався в попередньому фільмі Андерсона "Локрична піца". Його персонаж маніакальний, жорстокий і водночас слабкий та невпевнений. Можливо, це одна з найпотужніших робіт в кар'єрі Пенна.
Крім того у фільмі зіграли Бенісіо Дель Торо ("Страх і огида в Лас-Вегасі", "Трафік", "Місто гріхів", "Сікаріо", "Фінікійська схема"), Теяна Тейлор ("Поїздка до Америки 2"), Реджина Голл (франшиза "Дуже страшне кіно"), Чейз Інфініті (серіал "Презумпція невинуватості"), Алана Хайм ("Локрична піца") та інші.
Загалом переважна більшість персонажів у фільму неоднозначні – навіть ті, хто формально знаходяться на "світлій стороні", часто ухвалюють сумнівні та навіть негідні рішення. Чого тільки варті ті революціонери, які так легко здають своїх побратимів – з таким підходом вони світ не змінять.
Світова прем'єра фільму відбулася 8 вересня 2025 року в Лос-Анджелесі, й одразу після неї мережу заполонили захоплені відгуки перших критиків та глядачів. Багато з них вже встигли охрестити "Одну битву за іншою" найкращим фільмом десятиліття та справжнім шедевром, а сам Стівен Спілберг, заявив, що подивився фільм вже тричі, та порівняв його з культовим " Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу" Стенлі Кубрика.
Також стрічку високо оцінив Мартін Скорсезе, підкресливши її гостре фокусування на поточних політичних та ідеологічних розбіжностях в американському суспільстві.
Наразі на Rotten Tomatoes фільм має 98% схвалення від критиків з відзнакою "Сертифікована свіжість". Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 96 зі 100 балів з відзнакою "Обов'язкове до перегляду", що відповідає характеристиці "всезагальне визнання" – це найвищий рейтинг на платформі серед усіх фільмів, випущених у 2020-х роках.
"Одна битва за іншою" – це однозначно потужне кіно, яке обов'язково варто дивитися на великих екранах. Тут є все для того, щоб стати класикою кінематографу і зробити серйозну заявку на "Оскар" – цікавий напружений сюжет, яскраві персонажі, блискуча акторська гра, магнетична візуальна складова, влучний звуковий ряд та гостра актуальність.
Водночас, останній момент все ж знайде більшого відгуку в західному, особливо американському суспільстві, тоді як для більшості українців, які наразі живуть зовсім в інших реаліях, ця проблематика може здатися не такою вже нагальною.
Окремо хочеться виділити гумор у фільмі – він гострий, зухвалий та дуже влучний, тож глядацька зала буде вибухати сміхом протягом усіх 2,5 годин фільму, які до того ж є дуже насиченими на події і одночасно пролітають на одному диханні.
Загальна оцінка – 9 з 10 балів.
***
Про інші кіноновинки тижня читайте в нашому окремому огляді. Також ви можете ознайомитися з добіркою найцікавіших серіалів вересня 2025 року.