Без сварок не обходяться жодні стосунки.
Сварки є частиною будь-яких стосунків, навіть здорових. Іноді достатньо найменшої критики або дрібної провини, щоб побутова дрібниця миттєво перетворилася на бурю звинувачень, гніву й взаємного захисту.
Як пояснює у колонці для Psychology Today автор книги "Покликання: пошук і слідування справжньому життю" Грег Левой, під час цих сутичок ми вибухаємо так, наче захищаємо свою честь, але насправді - лише обороняємо власну вразливість.
За словами автора, часто "ми воюємо" не через силу, а через слабкість. Як писав американський письменник Ендрю Бард Шмуклер, саме почуття вразливості штовхає нас до демонстрації сили й контролю. Це стосується як романтичних стосунків, так і відносин між державами.
Коли нас критикують чи ставлять під сумнів, ми інстинктивно реагуємо і організм переходить у режим "бий або тікай". Ми боїмося виглядати недосконалими, тож відповідаємо на це агресією. За словами Левоя, в такі моменти ми "воюємо" не з тим, хто перед нами, а із болем з минулого:
"Це привид. Це спогад про якусь зраду у вашому минулому, якусь рану, яку ви несете з дитинства, і глибоке відчуття несправедливості, яке ви все ще відчуваєте щодо обставин, над якими не мали контролю".
Автор впевний, що ми зриваємося на людині, яка просто нагадує нам про справжнього винуватця та приховану вразливість, а не звертаємося до джерела проблеми, яке знаходиться в нас. Крім того, адреналін від конфлікту може давати відчуття живості, контролю і навіть насолоди. Психологиня Керолін Елліот називає це "екзистенційним фетишем" - прихованим задоволенням від болючих, повторюваних сценаріїв.
Наш потяг до влади й контролю бере початок не зі свідомого прагнення панувати, а з давнього страху бути беззахисними. Колись люди були здобиччю сильніших істот, і пам’ять про цю первісну уразливість досі живе в нас. Ми демонструємо силу і сперечаємось, та всередині нас діє страх безсилля перед природою, часом та невідомістю. Вихід починається з усвідомлення того, що саме нас лякає і що ми насправді захищаємо в момент сварки:
"Динаміка, яка діє на мікрорівні людських відносин, діє і на макрорівні. Як в особистій, так і в політичній сфері, загроза нашим переконанням, честі чи ідентичності була поштовхом до багатьох битв. І в обох сферах психологічною істиною є те, що за булінгом, нарцисизмом і зарозумілістю ховається почуття неповноцінності, яке спонукає нас компенсувати або надмірно компенсувати це демонстрацією сили та агресії, і яке змушує нас продовжувати боротися", - йдеться у статті.
Та навіть у найгострішій боротьбі є прагнення зцілення. Ми не повторюємо конфлікти лише з упертості - ми несвідомо намагаємось вилікувати стару рану, пише Левой:
"Насправді, якби ми могли подивитися на агресивну поведінку один одного і запитати: "Чого ця людина боїться, що намагається захистити, що намагається вилікувати?", це б змінило все".
Нагадаємо, раніше американський психолог Марк Траверс назвав дві речі, які можна зі спокійною душею приховувати від свого партнера.