"СNN не ангажований, чи що?"..."Ця істерія з Голодомором - дуже чітко продумана акція". "Найсмішніша російська програма - випуск новин..." Відеоміст Київ-Москва
22 липня Нацрада з питань телебачення і радіомовлення спеціальною заявою попередила російські телеканали, що розгляне правомірність їх присутності в кабельних мережах України, якщо вони «продовжать дезинформувати глядачів і навмисно спекулювати на темах, які провокують політичні протистояння і шкодять добросусідським відносинам України і Російської Федерації».
Київське бюро РІА «Новости» відреагувало на цю заяву черговим відеомостом з Москвою між російськими і українськими тележурналістами і фахівцями-телевізійниками.
Розмова знову вийшла «про політику», хоча окремі присутні й намагалися звести до технологічних і інструментальних проблем підтягування кабельних операторів до стандартів, означених європейською Хартією телемовців. Ми подаємо найцікавіші думки з власними коментарями
.Юрій Стець, народний депутат України, член парламентського Комітету з питань свободи слова і інформації, колишній генпродюсер П`ятого каналу:
УСЯ ЦЯ ІСТОРІЯ ТЯГНЕТЬСЯ ЩЕ З 2004 РОКУ
Сергій Лісовський, член комісії Ради Федерації з інформаційної політики:
ЦЯ ІСТЕРІЯ З ГОЛОДОМОРОМ - ДУЖЕ ЧІТКО ПРОДУМАНА АКЦІЯ
Погано, що такі події відбуваються, але будь-які спроби роз`єднати два народи, російський і український, все одно приречені на провал.
Євген Кисельов, російський тележурналіст, який працює в Україні:
КОЛИ Я ДИВЛЮСЯ РОСІЙСЬКІ ЗМІ, МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ СМИКНУТИ СЕБЕ ЗА ВУХО І Я СЕБЕ НАМАГАЮСЯ ЩИПНУТИ
Не хочу сперечатися на тему, хто розвалив СРСР. Думаю, що його розвалили його вожді, а значною мірою він розвалився сам.
Хоч би як були ангажовані ті або канали, кращий спосіб протистояти цьому - забезпечити можливість висловити альтернативні точки зору. Я взагалі проти адміністративного, жорсткого регулювання справ, пов`язаних з журналістикою. Але, коли я дивлюся російські ЗМІ, мені хочеться смикнути себе за вухо і я себе намагаюся щипнути. Хочеться зо страху висунутися з вікна і подивитися чи все гаразд на вулиці. Це ніякого відношення до реального життя, яким живе Україна, не має, і не має відношення до реальних її проблем. Це не журналістика, це гола, груба, відверта пропаганда.
Я розумію, що українська влада, зокрема Нацрада, має підстави чинити так, а не інакше. Мені не хочеться давати українським офіційним особи рекомендації, але я розумію їх емоції. І, ви знаєте, мені ніяково від того, як працюють деякі російські журналісти, висвітлюючи події в Україні.
Юрій Пріпачкін, Президент асоціації кабельного телебачення Росії (об`єднує асоціації кабельників України, Прибалтики, Білорусі, Казахстану):
ІСТОРІЯ З КРИМОМ НЕ ЗАКІНЧЕНА
Крім того, що ми - громадська організація, велика, у нас бізнес в Білорусі, у нас великий оператор в Мінську, Москві, Катеринбурзі. Ми можемо працювати в Білорусі, але не можемо працювати в Україні. Аналіз ситуації свідчить про неприпустимі ризики ведення бізнесу в цій країні. Але для кого це добре? Для України? Україна втратить Росію, хоча території України приєднувалися до неї після 20-го року указами. Історія з Кримом не закінчена.
Віталій Портников, український тележурналіст, що працює і в Росії:
НАЙСМІШНІША РОСІЙСЬКА ПРОГРАМА - ВИПУСК НОВИН
Що стосується дезинформації російських телеканалів. Ніхто не вимагає перекладу українською мовою. Велика частина українських телеканалів купують російський телепродукт, який виходить з російськими субтитрами. Найсмішніша російська програма - випуск новин - виходить без субтитрів. У Білорусі, коли виходять російські інформаційні телепрограми, вони там просто замінюються білоруськими, і білоруси не мають щастя бачити, що робив пан Медведєв, пан Путін і пан Христенко. А українські можуть. Але ніхто не повинен вирішувати, що повинен дивитися український глядач. Якщо він хоче бути 24 години в тактильному контакті з паном Путіним, то хай буде, це його право.
І є право просто перемкнути канал.
Постскриптум.
Наскільки пам`ятаю, заяву Нацради від 22 липня жодне з українських інформагентств особливо не коментувало. Швидше за все, не коментували зважаючи на його очевидність. Нацрада, окрім інших моментів, зробила спробу осмикнути відверто образливий тон, в якому російські телевізійники говорять про Україну. Звичайно, за українським глядачем повинне залишатися право дивитися те, що він хоче. Але за державою повинне залишатися право на здійснення своєї інформаційної безпеки. І все, чим поки що користується демократична (порівняно з Росією вже точно демократична) Україна, - це офіційні заяви Нацради і коментарі політиків. Ніхто не збирається «вимикати» російські телеканали, тим більше, що це непросто, це цілий пласт бізнес-угод. Але подивімося сьогодні, що протиставила наразі російська сторона заяві Нацради? Нового «затуліна» - Сергія Лісовського. Що таке промова зазначеного пана? Живий Белінський пояснював Кирило-Мефодієвому братству, що немає нічого страшного в українській мові, мовляв, в Росії є ще добра сотня діалектів. Утім, він не Белінський, він радше чорносотенець якийсь. До речі, в США не роблять досліджень ніякого генокоду, вони вважають це дискримінацією. У питанні з телебаченням ми не порозумілися навіть на такому колегіально експертному рівні. Ми просто обмінялися репліками. Але мені хочеться вірити в правоту Портникова, ніби епоха Медведєва буде хоч трохи іншою, ніж епоха Путіна. І що ця різниця стане відчутною за якістю продукту російських телеканалів.
Маша Міщенко