Коли Янукович оголосить війну Черновецькому?

Віктор Янукович зразка 2006 року – людина дуже системна. Не встигли охолонути кнопки системи „Рада”, як почалася велика експансія донецького менеджменту. Протягом двох тижнів численні директори, начальники і заступники з’явилися скрізь – від непростої нафтогазової галузі до непокірливої „Укрзалізниці”. Утім, управлінський „бліц-кріг” накрив не всю країну. Залишився Київ – стратегічно важливий у політичних планах Януковича. Адже багато хто сходиться на тому, що президентські вибори 2004–2005 років лідер Партії регіонів програв саме через столицю України. Тут були 80 відсотків голосів за Ющенка. Тут був Майдан. Але все це стало історією.

Проте, пояснити неквапливість Януковича щодо Києва просто – тут живе і працює Леонід Черновецький. Вдалий банкір і захисник найбідніших, він повністю змінив столичну систему координат. Залишивши в кишені рятувальний жилет у вигляді мандата народного депутата, друг і товариш пастора Аделаджі стрімко почав переробляти все по-своєму. І зробив багато корисного – для себе, з точки зору PR. Його зустрічі з виборцями на сходах міськадміністрації стали хітом серед усіх світових ріаліті-шоу. А звільнення начальників жеків у прямому ефірі ТРК „Київ” відновили ніби втрачений міф про повернення „царя-батюшки”. Утім, головну помилку Черновецький таки зробив: він встиг посваритися із журналістами. І якщо дрібні неадекватності викликали в працівників мас-медіа лише іронічну посмішку, то заборона на пряме спілкування з чиновниками адміністрації може викликати згуртований опір – навіть до судових позовів.

Власне, через непередбачуваність, не контрольованість і дивну непослідовність Черновецький Януковичу непотрібний. Рано чи пізно їхні інтереси перетнуться й почнеться війна: інформаційна, підкилимна, бюрократична. Чи є в Чернівецького шанси? Скоріше за все – ні. По-перше, варто згадати ту саму системність Януковича, який задля досягнення мети вміє іти до кінця. По-друге, у протистоянні Черновецький – Янукович симпатії преси будуть далеко не на боці першого, попри всі „любовні” нюанси щодо другого. Нарешті, Черновецький майже щодня втрачає довіру киян, яким він багато обіцяв, але нічого не зробив. Є просто непристойні ситуації. Наприклад, усі пам’ятають, як він через суд заборонив  київській владі використовувати евакуатори та блокіратори. Ставши мером, Черновецький подав скаргу на рішення за власним же позовом. І – виграв, після чого докупив ще кілька евакуаторів – для наповнення бюджету. Понад 800 тисяч столичних водіїв цього ніколи не забудуть.

Утім, навряд чи Янукович воюватиме з Черновецьким власними руками. У нього вже є людина, яка стане тараном для штурму Києва. Це – людина, яку Янукович першим привітав із днем народження, колишній мер столиці Олександр Омельченко. Кандидатура – кращої не придумаєш. Після „кидка” з боку НСНУ Омельченко не має особливих симпатій до „помаранчевих”. Більшість політиків та бізнесменів знають – чого чекати від Сан Санича. Більше того – на тлі активних дій Черновецького теплі спогади про „старого, доброго Омельченка” стали оволодівати розумом багатьох киян. 

Які механізми тиску на Черновецького може обрати прем’єр? Насамперед – законодавчі. Маючи Кабмін та більшість у Верховній Раді, можна переписати що і як завгодно. Та й повноваження можна розкидати, як це було з „Укрзалізницею”. Тому в теорії з Черновецького можна зробити весільного генерала, який ні на що не впливатиме і ні за що не відповідатиме. Ще один шлях – тиск через Київраду, де нинішньому мерові вдалося зібрати хистку більшість. Та тільки-но поруч з’явиться Омельченко, а за його спиною замаячить сувора постать Януковича, більшість київських депутатів змінить свої уподобання. Вони звикли це робити.

Також проти Черновецького можуть розгорнути інформаційну машину, коли він сам не знатиме – куди сховатися. Нарешті, є метод тиску, який стовідсотково принесе результат – це вплив на „Правекс-банк”. Адже лише маючи за спиною солідну фінансову базу, Черновецький може дозволити собі бути непокірним.

 „При бажанні команда „силовиків” просто розірве цей банк, – каже юрист, керівник ГО „Міжнародний комітет боротьби з оргзлочинністю, тероризмом та корупцією” Олександр Бортник. – Навіть нічого не треба вигадувати. Якась заява – потім перевірки, аудити, вилучання документів. Це просто паралізує роботу фінансової установи. Кілька місяців такого тиску не витримає жоден банк”.

Полум’яний привіт чинному меру Омельченко вже передав – 19 серпня. Враховуючи, як органічно і згуртовано пройшла інформаційна хвиля – цей привіт довго готувався. Сан Санич згадав усе: і недобудований вихід зі станції метро „Дарниця”, і підвищення цін на хліб, і банк „Хрещатик”. Після чого пообіцяв повернутися – десь у вересні. Власне, коли Янукович остаточно „зачистить” усю Україну і впритул займеться Києвом.

„Ми будемо контролювати владу. Це наше право, тому що ми – кияни”, – сказав Омельченко. І це вже схоже на передвиборче гасло.

Василь Самохвалов