“Сто російських свердловин закриті не через транзитні проблеми, а через те, що там низьконапірний газ... Газпром не хоче і не може зізнаватися у тому, що не може виконати контракт...” Думки експертів
Учора зранку російський газ мав піти до Європи. Але транзит так і не був відновлений. Україну не влаштував маршрут через станцію Суджа. Росія не захотіла давати газ через інші пункти.
Учора ввечері російські телеканали натхненно допомагали владі імітувати спроби вирішення транзитної проблеми. Російський прем’єр Володимир Путін приїхав на газовимірювальну станцію у Суджу. Там всі співробітники демонстративно збилися біля комп’ютера, напружено нібито працюючи, дивлячись в екран монітора і розмірковуючи, чого це Україна їхній газ не пустила. Гадаю, їх готували до зйомок піарники: “Хлопці, ведіть себе природньо. Нас знімають... Буде прем’єр”. Тут заходить Путін, дивиться зверхньо та поблажливо... “Не пускає Україна російський газ? Я це знав...”.
Ми подзвонили до газових експертів із проханням прояснити ситуацію.
Іван Діяк, радник голови правління Нафтогазу України, депутат минулих скликань (у Нафтогазі його називають “джином у пляшці” - бо якщо говоритиме, то говоритиме все)
РОСІЯ ЙДЕ ВА-БАНК
Iван Дiяк |
У Росії багато цілей. Це і створити умови для приватизації нашої ГТС, і внести розкол у суспільство. Навіть наш парламент, який би мав об’єднатися навколо серйозної проблеми, продовжує звинувачувати одне одного, вони навіть не спромоглися прийняти звернення до Федеральних зборів Російської Федерації. Але це політичні цілі. Є ще й економічні цілі. Росія хоче добитися будівництва обхідних газопроводів, одного - по дну Балтійського моря, а інший – Південний потік. Для Південного потоку у Росії не має газу. Для цього слід було б забрати газ, який планувався для газопроводу Набукко. Але насправді цей план посадити Європу на газову голку (повністю забезпечити її газом) задумувався ще за часів Брежнєва. Потім це забулося, потім був Єльцин, а тепер наробки радянських лідерів знову реанімовано. До речі, у 2003 році уряд Росії прийняв постанову, де зазначалося, що Росія повинна бути не сировинною державою, а енергетичною супердержавою, здатною диктувати ціни. Виношувалися ідеї створити газовий ОПЕК. Росія працює із державами- постачальниками газу, щоб не знижувати ціну. Росія йде ва-банк, не гребуючи нічим. Гадаю, що її дуже лякає, що ціни на енергоресурси падають.
Я колись надавав документи Рургазу. Вони відмовилися їх друкувати. По карті чітко помітно, наскільки невигідним є будівництво нових газопроводів. Північний потік по дну моря - дорого, це багатомільярдні вкладення. Південний - дорого. Але вони тиснуть на Європу, повторюючи, як мантри, що Україна не здатна транспортувати.
Сучасна техніка настільки комп’ютерізована, що вкрасти газ просто неможливо. Мені особливо боляче дивитися, як деякі злодії, які знають, як красти, і розуміють, що вкрасти неможливо, по українському телебаченню ретранслюють цей російський міф: так - Україна краде.
Я думаю, що зараз нам важливо виграти не лише юридично чи економічно. Ми мусимо донести правду до власного суспільства та до Європи.
Михайло Гончар, директор енергетичного центру “Номос”
КОЖНОГО ДНЯ РОСІЯНИ ШУКАЮТЬ ІНШУ ПРИЧИНУ
Особисто для мене проблема ясна. Верифікувати її можна лише, коли міжнародні спостерігачі будуть допущені до ГВС на вході у ГТС Росії. Існує серйозна проблема. Підозрюю, що Газпром не може подати необхідну кількість газу на вхід у свою ГТС. У них дефіцит газу, і вони не можуть за наявних ресурсів покрити і внутрішнє споживання, і експортний напрямок. На це вказує висловлювання російського прем’єра Путіна, який кілька днів тому сказав, що Росія нібито через проблеми зупинила роботу більше як ста свердловин. Вони зупинили роботу свердловин нібито через те, що Україна не виконує своїх транзитних зобов’язань. Скоріше за все, такий факт є. Але інтерпретація факту інша. Ті свердловини закриті не тому, що Україна не виконує своїх зобов’язань, а просто в них низьконапірний газ і немає необхідного дебету на виході. Якщо навіть взяти офіційну статистику Газпрому у рамках його річного звіту за 2007 рік, то можна шляхом простих арифметичних дій визначити, що оці сто з чимось (а може всі триста та п’ятсот) закритих свердловин дають вісім з половиною мільярдів кубічних метрів газу. Вісім з половиною мільярдів газу з експортних позицій Газпрому дорівнюють обсягам річного експорту газу п’яти балканських країн: у Болгарію, Грецію, Сербію, Хорватію та Боснію. Це серйозно. І насправді, реальні дефіцити можуть бути ще більші, ніж ці вісім з половиною мільярдів, які можна ідентифікувати за висловлюванням Путіна. І цей дефіцит виникає саме у пікове зростання споживання, у холодний період. (Минула газова атака відбувалася саме у цей період). Тож реально у Росії існує проблема дефіциту газу, але Газпром не бажає і не може визнавати її публічно, і маскує проблему під транзитний конфлікт.
Важко казати, за який період вони зможуть накопичити необхідний обсяг газу і почати постачання по всіх експортних напрямках одночасно.
Сергій Пашинський, народний депутат (БЮТ), радник прем’єр-міністра України
ПИТАННЯ РІВНЯ ГОЛОВНИХ ІНЖЕНЕРІВ ВИНЕСЛИ НА РІВЕНЬ ПРЕЗИДЕНТІВ
Записала Маша Міщенко