Звільнення Хорошковського з посади головного митника несподіванкою не стало. Несподіванкою стало те місце, куди прилаштував екс-„озимого” Президент...
Звільнення Хорошковського з посади головного митника несподіванкою не стало. Несподіванкою стало те місце, куди прилаштував екс-„озимого” Президент...
| Валерій Хорошковський |
Скоріш за все, „виступаючі” згадали б Хорошковському і звинувачення з боку старих заслужених митників у сумнівній ліквідації кількох регіональних митниць зі створенням нових, керованих лояльними людьми; і підозрілі операції з конфіскатом; і своєрідну діяльність держпідприємства „Український вантажний комплекс” з його вельми нав’язливими консалтинговими послугами для клієнтів митниці. Але, зрештою, хто, коли і в якій країні бачив безгрішного головного митника? Дуже вже багато спокус.
Це добре розуміло й керівництво уряду. Так само усвідомлюючи той факт, що в умовах безпрецедентної економічної кризи показники виконання плану не могли не обвалитися. Заради справедливості відзначимо, що до кризи показники Держмитниці були цілком достойними. А особисто Хорошковського неодноразово хвалила сама Тимошенко. Тому найреальнішою виглядає поширена нині у ЗМІ версія звільнення Хорошковського через надмірне зближення з найзлішим ворогом прем’єра Юлії Тимошенко олігархом Дмитром Фірташем.
Колишній чернівчанин ніяк не бажає змиритися з вигнанням його дітища „РосУкрЕнерго” зі сфери торгівлі російським газом. І з втратою 11 мільярдів кубів газу, які лежали в підземних газосховищах. Адже вони мали принести неабиякий прибуток від продажу. А тепер мають працювати на тимошенківську схему здешевлення вартості російського газу для України (імовірно, не без користі для самої прем’єрки).
Після того, як Хорошковський заявив у прямому ефірі, що жоден митник не посміє розмитнити газ “РосУкрЕнерго”, стало зрозуміло: йому на посаді керівника Держмитниці залишилися лічені дні, якщо не години. Потім з’явилося ще й інтерв’ю на одному з провідних Інтернет-сайтів з різкими особистими оцінками Тимошенко.
Чому посварилися Валерій Іванович і Юлія Володимирівна? На поверхні лежить чинник телеканалу „Інтер”, питання власності на який залишається досить інтригуючим. Сам Хорошковський стверджує, що власник – саме він. І з ним Тимошенко вела переговори щодо купівлі найрейтинговішого каналу України. Але в ціні не зійшлися. А у Фірташа є лише опціон на купівлю частини акцій. Можливо, опціон у „постраждалого від Тимошенко” такого розміру, що Хорошковському й продавати нічого? Тому й злиться на Валерія Івановича Юлія Володимирівна, якій на президентській кампанії центральний канал є просто необхідним. А він уже поплив до Фірташа? Відтак – до Ющенка чи Януковича. І цілком може зіграти (у разі здійснення операції „Наступник”) на Арсенія Яценюка, який великою мірою пасеться на електоральному полі „білосердешної” і є сьогодні для неї чи не найгрізнішою небезпекою.
Але в зіпсутті стосунків двох урядовців міг бути ще один чинник бізнесово-політичного характеру. Уже писалося про те, що при призначенні Хорошковського між Тимошенко та керівництвом російського „Євразхолдингу” могли мати місце домовленості, які передбачали потужний удар по металургійному бізнесу її головного політичного конкурента – Ріната Ахметова. Він же – вагомий конкурент „Євразу” по бізнесу. Зокрема, вони нібито торкалися сумнозвісного Нікопольського феросплавного заводу. Митниця – це вельми ефективний інструмент для створення або труднощів, або неабияких преференцій. Але політична кон’юнктура з часом змінилася. Сьогодні Тимошенко чомусь бажана гостя на ТРК „Україна”, вони з Рінатом Леонідовичем уже давно не обмінювалися ніякими обопільними звинуваченнями. Відомо, що Ахметов виступав за „дуже широку коаліцію” у складі ПР–БЮТ. І не сталася вона зовсім не через найбагатшу людину України.
Чи не одностороння денонсація Юлією Володимирівною негласних домовленостей з „Євразхолдингом” дала додатковий поштовх для демаршу Хорошковського?
Безвідносно до причин, звільнення Хорошковського з посади головного митника несподіванкою не стало. Несподіванкою стало те місце, куди евакуював екс-„озимого” Президент. Своїм указом Віктор Андрійович призначив колишнього водія Київського зоопарку і екс-заступника Медведчука... першим заступником голови СБУ. Запровадивши заради такої нагоди додаткову відповідну посаду. Першою ж заявою новоспеченого спецслужбіста стали погрози й вимоги Енергетичній регіональній митниці «не допустити розмитнення» газу, що зберігається в підземних сховищах України і на який претендує компанія «РосУкрЕнерго».
Глава держави мав розуміти, що наражається на дошкульну критику з боку опонентів. Міністр внутрішніх справ Луценко миттєво видав: „СБУ вже давно перетворилася на кишеньковий підрозділ Банкової та окремих комерційних структур... Служба безпеки України створила нову посаду в держструктурі – заступника по безпеці олігарха Фірташа”.
При цьому можливості СБУ реально вплинути на економічні процеси є не такими великими. Головний бютівський „криголам” Андрій Портнов заявив, що 11 мільярдів кубометрів газу, які належали “РосУкрЕнерго” і були передані Нафтогазу Газпромом, узагалі не потребують розмитнення. "Згідно з контрактом, який укладено між Газпромом і Нафтогазом цей газ не тільки належить Нафтогазу, а й знаходиться в підземних сховищах України, зарахований на баланс, здійснені всі необхідні процедури", – сказав депутат. Знаючи норов бютівців, цілком можна припустити, що ніяке СБУ вже не зупинить Нафтогаз і Юлію Володимирівну. Кримінальну справу відкриють? Та вже відкривали проти „агента еквадорської розвідки Юлії Тимошенко”. Скінчилося черговим пшиком.
Навіть заява Газпрому про те, що росіяни переуступили Нафтогазу не газ, а грошову заборгованість, може не допомогти. Потягнуть РУЕ до найсправедливішого українського суду імені Онопенка (газ же ж в Україні!) – і все буде ОК. Для Тимошенко.
Оперативно з’явився ще один дуже серйозний закид Президентові, озвучений політологом Олексієм Гаранем: „Перший заступник служби безпеки, пов`язаний бізнес-інтересами і різноманітними зв`язками з Росією? А як же державні секрети? І хоча подібне можна закинути багатьом українським службовцям і політикам, але це кадрове призначення Президента дійсно викликає питання. Отак треба було насолити Тимошенко?” І ця вкрай неприємна критика явно лунатиме й надалі.
З боку Президента було б необачним не враховувати також ремствування кадрових співробітників СБУ з приводу призначення „цивільного шпака-бізнесюка”. Наскільки відомо авторові, обурення в „конторі” є практично всезагальним. Навіть на вихідців з розвідки МО чи з МВС свого часу так не реагували.
І все ж глава держави пішов на цю „кадрову евакуацію”. Здається, насамперед, тому, що шагренева шкіра його владних повноважень стиснулася саме до цього маленького клаптика під назвою СБУ. Нікуди більше призначати евакуйованого. Ну, ще у Міністерство оборони. Теж забавний варіант.
Крім того, дуже схоже, що Ющенко залишає для себе певний кадровий маневр у СБУ. Оглядачі не дають жодних шансів уціліти в.о. голови СБУ Наливайченку. Тиберій Дурдинець, якому пророкують цю посаду, здається, викликає симпатію в цій країні лише у Віктора Балоги. То, може, зберегти можливість просунення вгору в СБУ молодого і зовні респектабельного Хорошковського?
Микола Писарчук