Коли іду на з`їзди БЮТ, не забуваю кинути в сумку блок паперових серветок: мені, щоб розридатися, зовсім не обов`язково, як Литвину, самому висуватися в президенти і цілувати мамин рушник... Репортаж
У суботу на Майдані Незалежності пройшов IX з`їзд Всеукраїнського об`єднання “Батьківщина”, де прем`єр-міністра Юлію Тимошенко висунули кандидатом в президенти України.
БІЛЕ ПАЛЬТО, КАРТИНА ХРЕСТИКОМ І БАЯН ДЛЯ ЮЛІ
Коли іду на з`їзди БЮТ, не забуваю кинути в сумку блок паперових серветок: мені для того, щоб нестримно розридатися, зовсім не обов`язково, як Литвину, самому висуватися в президенти і цілувати мамин вишитий рушник. На Юліних з`їздах я, хоч і вважаю себе неупередженою журналісткою, так переймаюся всім, що відбувається, що підсунь мені хтось бюлетень і ручку, я без пам`яті сама б поставила галочку поряд з прізвищем Тимошенко. Юля зі своєю творчою групою здатна протоптати доріжку до серця будь-якого політикофоба. Я почуваюся на її з`їздах біомасою, з якою «Вона працює» ефективно і наполегливо. Ось і нині на «висувному» з`їзді «Батьківщини» я знехтувала можливістю стояти попід сценою Майдану, куди мали доступ журналісти, партфункціонери і важливі члени й членкині БЮТ, а затесалася поміж народу. Сходити в народ і на цілих три години відчути себе бютівкою – щось у цьому є.
Соратники Юлії Тимошенко несуть її через Майдан Незалежності. 22 листопада 2005 р. |
Я хотіла нагадати, як Юлія Тимошенко виходила на Майдан взимку 2004–2005 року – вже під час, здається, інавгурації Президента Ющенка. Точніше, як її в білому пальті виносили члени її команди. Читала, що ті, хто був в той момент поруч, нібито чули накази серцевої принцеси: обережно, мовляв, не забрудніть пальто, і щоб під ногами ніхто не плутався. Гарна, звісно, інсценізація була. Ну гаразд, не будемо про минуле. Я до того, що сьогоднішній з`їзд, на який в кризу з`їхалося сто тисяч людей, з одного боку, був красивий і зворушливий, як усі з`їзди БЮТ. З іншого – це нагадувало зрежисоване винесення Юлії в пальті. На Майдан в 2004 році люди їхали своїм коштом. Навряд чи сьогодні народ завітав до столиці на свої.
«СВІЖІ» АРТЕКІВЦІ І ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ ДЛЯ БЮТ
Я бачила зворушливі сцени братання делегацій різних областей на грунті любові до Юлі. Це просто якась зустріч на Ельбі. Але були присутні й абсолютно злобні істоти. Ось, наприклад, коли молодь розпашіла з пивом почала вибиратися з Майдану, два охайно одягнених дядечка подивилися вслід і сказали: свіженькі «артеківці» пішли. (Натяк на справу педофілів, до якої нібито причетні керівництво табору «Артек» та депутати БЮТ).Або ось, коли ведучий з`їзду став оголошувати наступного промовця, «чия сила духу і воля до життя служить усім прикладом», інші представники молоді, кепкуючи, заходилися вгадувати ім`я: Черновецький?.. Коли ведучий продовжував перераховувати регалії промовця і сказав, що він «член паралімпійської збірної», жартівники почали далі ворожити: невже Бубка (натякаючи, що паралімпійці – це команда Януковича). Щоправда, коли на сцену виїхав на інвалідному візку народний депутат Валерій Сушкевич, його зустріли щирими оплесками.
Леонід Кравчук |
Взагалі-то на з`їзді було багато поважаних людей. Ось, наприклад, співачка Руслана. Вона, підкреслюючи єдність і велелюдність Майдану, почала питати: Західна Україна є? Народ радісно кричав. Те саме було з Центральною і Південною Україною – народ радісно вітав Руслану, підтверджуючи свою присутність. Але потім Руслана стала необережно персоніфікувати міста. І коли вона вигуком питала: чи є Львів, Ужгород і Харків, – їй відповів дуже стриманий і зовсім тихий гомін.
СНИ ВІРИ ПАВЛІВНИ
Юлія Тимошенко виступала останньою. На момент її виступу половина моїх носовичків були мокрими від сліз. Один Павло Зібров чого вартий, обмовившись, що він бачить в Юлії – матір. Але це було все дрібниці порівняно з виступом Юлії Володимирівни.
Усі, забувши про показники ВВП, емісію й інфляцію, затамувавши подих, слухали політичну біографію Юлії Володимирівни, її дитинство, отроцтво, юність, версію її успіхів і невдач. На моїх очах вона ставала Президентом України. Якщо Юлія переможе, через двадцять років це промова в підручники із спічрайтерства і піару. Я, чесно кажучи, думала, що їй ні з чим іти до людей. Помилялася. Навіть, коли йти ні з чим, то можна пошукати. І, як каже її телереклама: просто посміхнутися один одному. Пригадайте мамині очі, мамині руки, мамині підробітки, скажіть, як ви розумієте всіх мам. Пригадайте історію приватизації в Україні – народу ніколи не набридне слухати, як його обібрали. І при цьому пригадайте свої перемоги, і поговоріть про них. Не сваріть нинішнього Президента, назвіть його: наш слабкий лідер.
Загалом, змучена, але незломлена Юлія Тимошенко тримала увагу слухачів. Хоча мені було холодно, я не йшла. Мені сподобався сон Віри Павлівни (тобто Юлії Володимирівни) і ще трійка її спогадів, які, як на мене, теж стали продовженням її сну. Віра Павлівна – це героїня роману Чернишевського «Що робити?», вона постійно намагається звільнитися від чогось, від статевого і соціального гноблення, від нелюбого чоловіка, вибратися з підвалу на світло фемінізму і таке інше. І її сни немовби віщують її звільнення. Про свій перший сон прем`єр-міністр розповіла сама. Їй часто сниться, що вона йде вулицями і ніяк не може знайти Майдан. Кружляє кривими таким вуличками, і ніяк не може вийти до символу нашої свободи.
Другий сон Юлія Володимирівна змалювала як дійсність. Вона розповіла, як 2000 року вона зайшла в кабінет віце-прем`єр-міністра, і там одразу пролунав дзвінок тривоги з попередженням про те, що наша енергосистема на межі колапсу. Юлія Володимирівна розповіла, як вона знешкоджувала олігархів, на додачу клятвено пообіцяла, що тепер наша ГТС ніколи не піде з українських рук. Мені дуже хочеться вірити в обіцянку прем`єра, попри наполегливі чутки про те, що консорціум - справа Юлії Володимирівни і Путіна домовлена і що там братиме участь Росія. Але я хочу вірити в обіцянки нашого прем`єра, а не в консорціум з ГТС і в те, що спить і бачить російський прем`єр.
Тимошенко під час засідання в Печерському районному суді, де розглядалася скарга щодо санкції прокурора на її арешт. 23 березня 2001 р. |
Четвертий сон Віри Павлівни в оригіналі - це бачення Чернишевським щасливого майбутнього країни. У нашому випадку – це незакритий сьогоднішній з`їзд «Батьківщини», який віце-прем`єр і соратник прем`єр-міністра Олександр Турчинов запропонував закрити після виборів. Четвертий сон – це прекрасне майбутнє, це пісні про Україну і Юлія Володимирівна, яка стоїть осяяна справжніми фейєрверками і купається в народній любові. Якщо за Чернишевським, це – утопія.
Утім, незважаючи ні на чиї сни, я вірю в щасливе капіталістичне майбутнє України. Незалежно від того, що сниться кандидатам в президенти і хто з майбутніх президентів це майбутнє будуватиме.
Маша Міщенко